×

6 лютого Ксенії Римлянки та Ксенії Петербурзької

Преподобна Ксенія римлянка була родом із заможної римської родини. При народжені отримала ім’я Євсевія. Вона не бажала вступати у шлюб з примусу, який влаштували її батьки. Разом з 2 служницями у віці 17 років втекла до острову Кос (поблизу узбережжя Малої Азії). Тут Євсевію було навернуто у християнство пресвітером Павлом. Після цього вона змінила ім’я на Ксенія. Згодом перебралася до міста Мілас в Карії, де за власний кошт звела церкву Святого Стефана. Тут спочатку утворила християнську громаду, а згодом стала черницею. Після того як пресвітер Павло став єпископом міста Мілас він надав Ксенії звання дяконіси. Преподобна закінчила своє життя у Міласі в 450 році, тому іноді зветься Ксенією Мілаською.

Блаженна Ксенія Петербурзька народилась до 1840-х років. Після досягнення повноліття Ксенія Григорівна поєдналася шлюбом з придворним півчим Андрієм Федоровичем – Петровим, і жила з чоловіком, що досягли чину полковника, в Санкт-Петербурзі. Після раптової кончини чоловіка 26-річна Ксенія обрала важкий шлях юродства. Вона пожертвувала свій будинок в приході Матфіевской церкви одній зі своїх знайомих, одягалася в одяг чоловіка. Ксенія роздала своє майно бідним, одяглася в одягу покійного чоловіка і стала називати себе його ім’ям – Андрій Федорович. Йшла за труною чоловіка, а ховала … саму себе.

Ставши на шлях юродства, Ксенія відгукувалася тільки на його ім’я і говорила, що він живий, а Ксенія померла. Не маючи пристанища, і в холоднечу, і в спеку, Ксенія поневірялася серед бідняків, а ночами йшла за місто, де проводила час у гарячій молитві. Коли на Смоленському кладовищі почали будувати церкву, в допомогу мулярам Ксенія таємно ночами носила непідйомні заплічні носилки з цеглою на самий верх, складала їх, шепочучи молитви на вогкому вітрі.

Рідні Ксенії хотіли влаштувати її у себе і дати все необхідне для життя, але блаженна відповідала їм: «Нічого мені не треба». Здавалося, вона була рада своїй убогості, і, приходячи куди-небудь, говорила: «Вся я тут».

У другій половині 20-го сторіччя була канонізована. Пам’ять святкується 6 лютого (н. ст.) / 24 січня (ст. ст.) і 6 червня (н. ст.) / 24 травня (ст. ст.).

За матеріалами Вікіпедії

5.00 avg. rating (97% score) - 2 votes

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: