Православна церква 11 червня та 25 серпня вшановує пам’ять святого Варфоломія — одного з дванадцяти найближчих учнів Ісуса Христа.
Хоча його ім’я чітко зафіксоване у трьох Синоптичних Євангеліях та Діяннях апостолів, біблеїсти та історики тривалий час дискутують щодо його особистості. Більшість дослідників сходяться на думці, що Варфоломій (Вартоломей) та Натанаїл (Нафанаїл), про якого згадує євангеліст Іоанн, — це та сама людина, відома під різними іменами.
Святий походив із Кани Галилейської та увійшов до числа перших послідовників Христа, ставши четвертим покликаним апостолом після Андрія, Петра та Филипа. Саме Филип привів його до Спасителя, засвідчивши, що Ісус і є Тим Месією, про Якого пророкував Мойсей та автори Старого Завіту.
Після П’ятидесятниці Варфоломій, згідно з кинутим жеребом, вирушив благовістити до Сирії та Малої Азії. Його головним супутником у місіонерських подорожах став апостол Филип, з яким вони то розходилися для окремої проповіді, то об’єднувалися знову. Під час перебування у Фрігії до них на певний час приєднався і євангеліст Іоанн Богослов.
Служіння апостолів супроводжувалося жорстокими переслідуваннями. У місті Ієраполь за молитвами Варфоломія та Филипа було знищено величезну єхидну, якій поклонялися місцеві язичники. Обурені жерці схопили проповідників і засудили їх до розп’яття. Під час страти розпочався потужний землетрус, який поглинув катів. Переляканий натовп кинувся знімати засуджених із хрестів, проте Филип на той момент уже відійшов у вічність, а Варфоломій вижив.
Наступним етапом місії апостола стала Індія, де він переклав місцевою говіркою Євангеліє від Матфея та охрестив безліч язичників. Далі його шлях проліг до Великої Вірменії. Успіх його проповідей викликав лють у язичницьких жреців, за чиїм підбурюванням святого схопили у місті Альвані (територія сучасного Баку).
Близько 70–71 років апостол Варфоломій прийняв люту мученицьку смерть. За одними переказами, його розіп’яли вниз головою та обезголовили, за іншими — з живого здерли шкіру. Християни благоговійно поховали тіло мученика в олов’яній гробниці, яка століттями залишалася об’єктом глибокого шанування.
У 982 році за велінням імператора Священної Римської імперії мощі святого перенесли до Рима. Наразі великі частини його святих мощей зберігаються також у кафедральних соборах Франкфурта та Кентербері.