2 березня християни України вшановують пам’ять святителя Іова (Борецького), який був митрополитом Київським і всієї Русі у 1620-1631 роках. Історія знає його як видатного діяча освіти, все життя митрополита було спрямоване на збереження української ідентичності в політиці та церковних справах. Видатний педагог Іов Борецький був прихильником широкої народної освіти, був співзасновником і першим ректором Київської братської школи, безпосередньо опікувався учнями з бідних родин та сиротами.
Про дату народження та перші роки життя Івана Матвійовича Борецького (це ім’я він носив до чернечого постригу) майже нічого невідомо. З’явився на світ він у містечку Бірча, що на Галичині, у родині дрібного шляхтича. Початкову освіту здобув, скоріше за все вдома. Дослідники життя митрополита припускають, що його освітній шлях пройшов через Львівську братську школу або Острозьку академію, про що свідчить добре знання латини. Потім було навчання у Краківському університеті, після якого він почав викладати латинську та грецьку мови у Львівській братській школі, а у 1604-1605 роках очолив її в якості ректора.
На початку XVII століття йдуть активні спроби об’єднати під началом папи Римського католицьку й православну гілки християнства. Польський король Сигизмунд ІІІ та частина православних єпископів підтримують фактичну ліквідацію православ’я. Але на той час вже сформувався прошарок українського суспільства, який чинив опір папським легатам. Іван Борецький також докладає багато зусиль до збереження українства у всіх його проявах, він пише багато полемічних статей на цю тематику. У 1605 році виходить його книга з промовистою назвою “Пересторога”, де він зосереджується на історичних фактах існування українців з давніх часів, розкриває сутність православ’я та обґрунтовує необхідність спротиву проти уніатів.
Така активна діяльність не залишається поза увагою польської влади, тому Борецький разом з дружиною перебирається до Київа, де стає священиком Воскресенської церкви на Подолі. У 1610-1615 роках службу церкві він поєднує з опікою парафіяльної школи, підтримуючи власним коштом успішних учнів. 1615-1618 роки присвячені Київській братській школі, де майбутній митрополит був ректором та викладачем. Відчуваючи необхідність більше часу приділяти духовному вдосконаленню, Іов Борецький вмовляє дружину разом прийняти чернецтво, і вже наприкінці 1619 року у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі відбувається постриг. Згодом за видатні чесноти братія обирає Іова ігуменом.
В той же час Борецький не відмежовується від мирських справ. Він підтримує київських друкарів, допомагає з перекладами філософських та церковних творів, опікується освітою у заснованих ним братських школах, пише полемічні тексти на захист православ’я, долучається до політичного життя. У 1620 році Єрусалимський Патріарх Феофан рукопокладає Іова на митрополита Київського та всієї Русі, зберігши таким чином українську православну церкву від негативних наслідків впровадження Берестейської унії.
У 2008 році помісний Собор УПЦ (КП) благословив приєднання святителя Іова (Борецького) до лику святих і постановив вважати днем пам’яті дату упокоєння – 2 березня.