24 травня Східна церква вшановує рівноапостольних Кирила та Мефодія, вчителів слов’янських.
Імена Святих рівноапостольніих Кирила та Мефодія відомі кожному, хто цікавився розвитком слов’янських мов. Їх насичене подіями життя залишило яскравий слід в історії просвітництва і проповідництва християнства.
Рідні брати Кирило і Мефодій народилися в місті Солуні (сучасні Салоніки, Греція) у родині знатного вельможі у першій третині IX сторіччя. З дитинства велике значення надавалося їхній освіті. Так Мефодій, отримавши домашнє виховання, вступив до військової служби за прикладом свого батька. Завдяки своїм талантам і здібностям він дослужився до звання стратега. Протягом 10 років Мефодій був архонтом однієї з провінцій Македонії, заселеної слов’янами. Згодом, віддалившись від мирських справ, він став ігуменом монастиря Поліхрон.
Кирило (в миру Костянтин) навчався при константинопольському дворі разом з юним імператором Михайлом III. Під керівництвом знаменитого Фотія він освоював словесні науки, логіку, філософію та математику. Кирило добре володів багатьма мовами: слов’янською, грецькою, арабською, латиною та івритом. Вступивши в духовне звання він став патріаршим бібліотекарем в соборі Святої Софії, викладав філософію у столичному університеті. Через деякий час Кирило приєднався до свого брата Мефодія у монастирі. Саме там, за деякими даними, і була створена слов’янська абетка.
Проповідницька діяльність серед хозар
У 858 році за наказом імператора брати відплили у Херсонес для проповіді Слова Божого хозарам. Перебуваючи у Херсонесі по молитві св. Кирила і єпископа Георгія Херсонеського були знайдені мощі священномученика Климента на дні морському, про які Кирилу розповідали ще у Царьграді. Мощі були з почестями покладені у церкві 12 апостолів, а частину їх брати вивезли для вшанування поза Тавридою. Під час оточення Херсонесу полчищами хозар громадяни стали благати Кирила про допомогу, і він відправився у ворожий стан з проповіддю. Сила Слова змогла навернути хозарського князя до Христа. Братам неодноразово доводилося проповідувати місцевим племенам, пояснювати помилковість язичництва, власним прикладом надихати людей прислухатися до Слова Божого і сприйняти його всією душею. В Криму брати вирішували релігійні суперечки між християнами, юдеями та арабами.
Слов’янська місія у Моравії
Влітку 863 року до імператора в Константинополь прибули посли з проханням від моравського князя Ростислава. Він запрошував вчених людей, які б змогли проповідувати християнську віру в його племені зрозумілою тубільцям мовою. Рішенням патріарха та імператора виконання цієї місії довірили Кирилу і Мефодію. Брати разом зі своїми учнями відбули до Моравії.
Успішні проповіді слов’янською мовою, а також переклад Євангелія, Апостольських послань та псалтиря викликали спротив німецького кліру, з-під впливу якого намагалася вирватися Моравія. Братів звинуватили в єресі і відкликали до Риму. Але до моменту їх повернення єпископ Римський Микола, який підтримав претензії німців, помер. Новий Папа Римський Адріан II знайшов нововведення Кирила і Мефодія корисними і видав їм спеціальний дозвіл на проповідування слов’янськими мовами.
Перебуваючи в Італії, Кирило тяжко захворів і незабаром помер. Його поховали у храмі Святого Клімента. Перебуваючи на смертному одрі, Кирило просив брата не відмовлятися від просвітництва і продовжити їх спільну справу.
Мефодій став архієпископом Моравії та Панонії. В своїй діяльності йому прийшлося ще не одноразово стикнутися зі спротивом і інтригами німецьких феодалів. В наслідок їх агресивних дій Мефодію довелося пережити ув’язнення і виїхати до Панонії, а потім декілька років провести у Візантії. Весь цей час він перекладав на слов’янську мову Біблію. Виправданий на римському соборі Мефодій повернувся до Моравії, де і помер у 885 році. Тому православна церква називає його Архієпископом Моравським. День памяті 19 квітня.
Святі брати Кирило і Мефодій стали легендою у Моравії ще за життя. Усі гілки Християнської Церкви визнають їх неоціненний вклад в просвітництво і поширення християнства серед слов’ян. Присвячений їх пам’яті День слов’янської культури і Писемності відзначають у Болгарії, Україні, Білорусі. У 1980 році Папа Іван Павло II оголосив їх покровителями Європи.