Із давніх давен в Україні є традиція співати колядки. Найбільш відомі з них – різдвяні колядки. На Різдво колядники ходять від хати до хати і співають колядки, пов’язані із народженням Ісуса Христа.
Як тільки на небі з’являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа.
На жаль, ці традиції потроху вмирають, бо підтримувались більше в селі, ніж в місті. А село з урбанізацією потроху занепадає, та й соціально-активна молодь в селах, що не повмирали, в переважній більшості доволі рано виїжджає в місто.
Не може не тішити, що такі громадські діячі, як Олег Скрипка, Тарас Компаніченко, або як міський голова Львова створюють публічні вертепи, колядниці, свято пампуха і таке інше!
Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядка пов’язана з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з’їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з’їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Публікуємо деякі відомі українські колядки:
Добрий вечір тобі!
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А перший же празник: Рождество Христове, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А другий же празник: Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Нова радість стала!
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світу засіяла. (2)
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого повився. (2)
Ангели співають, «слава» восклицають,
На небеси і на земли мир проповідають. (2)
Давид виграває, в гуслі ударяє,
Мелодійно і предивно Бога вихваляє. (2)
І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії рожденного, смиренно благаймо: (2)
Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю. (2)
Даруй господарю, його господині,
Даруй літа щасливії нашій неньці Україні. (2)
Прилетіли ангелята!
Прилетіли Ангелята,
Як пташата з неба
І співали всі Дитятку
Весело, як треба:
“Гей же гей же! О Ісусе!
Гей же гей же! Слава!”
Та будили там пастирів
Всю нічку до рана.
Голосили, що на світі
Сталася новина:
Діва в яслах днесь на сіні
Породила Сина,
Боже Дитя, всіх владику.
Пастирі, вставайте,
Біжіть скоро до вертепу,
Його привітайте!
Слава! Слава! – голосили
В час Твого приходу,
І мир людям, як відкрив Бог
Нам свою природу,
Він для людського спасіння
В тілі народився,
Творець світа, Давець скарбів
В яслах положився.
Поспішім ми до вертепу,
Поклін Му віддаймо
І весело: гей же гей же!
Йому заспіваймо.
Гей же гейже! О Ісусе
Гей же гей же! Слава!
За щасливу твою нічку
Вічна тобі хвала!
Тиха ніч, свята ніч!
Тиха ніч, свята ніч!
Ясність б’є від зірниць.
Дитинонька Пресвята,
Така ясна, мов зоря,
Спочиває в тихім сні.
Тиха ніч, свята ніч!
Ой, зітри сльози з віч,
Бо Син Божий йде до нас,
Цілий світ любов’ю спас,
Вітай нам, святе Дитя!
Свята ніч настає,
Ясний блиск з неба б’є,
В людськім тілі Божий Син
Прийшо нині в Вифлеєм
Щоб спасти цілий світ.
Тиха ніч, свята ніч!
Зірка сяє ясна,
Потішає серця,
Величає Христа.
Дитя святе, як зоря,
Нам світи, зоря ясна!
Христос рождається – славіте Його!