31 січня за новим стилем Церква святкує пам’ять святих Афанасія та Кирила Олександрійських, двох світил Церкви Христової, які ревносно потрудились для утвердження віри Православної словом і ділом.
Святий Афанасій (в деяких джерелах Атанасій, Атанас, Панас) народився в столиці Єгипту – Олександрії, в сім’ї побожних батьків. З самого дитинства Афанасій був ревносним християнином, і вже в юному віці святий патріарх Олександрійський Олександр (пам’ять його 29 травня) взяв його до церковного кліру. Будучи ще в юному віці святий Афанасій захищав Православну віру від найвідомішої на той час єресі аріан.
325 року Афанасій супроводжував патріарха Олександра на Перший Вселенський собор, де різко виступив проти противників істинної віри, за що аріани його зненавиділи. З тих пір житіє святого було тяжким і воістину мученицьким. Аріани, в залежності від політичних обставин, постійно переслідували святого за його тверде і надзвичайно переконливе повчання. Після смерті патріарха Олександра, Афанасій був обраний на єпископську кафедру Олександрії у віці 28 років.
Маючи такий поважний сан святий розгорнув ще більшу боротьбу з єрессю. Життя святого сповнене постійних гонінь скорбот та поневірянь. 47 років святитель Афанасій керував Церквою. Кілька разів його виганяли з Олександрії і він переховувався від аріан у пустельних місцях, оскільки ті неодноразово намірялися вбити Святителя. Святитель Афанасій провів у вигнаннях більше 20 років, то повертаючись до своєї пастви, то знову піддаючись засланню.
Був момент, коли він залишався єдиним православним єпископом, інші ж єпископи впадали в єресь. Помер великий святитель 387 року, залишивши після себе багато творів на захист віри. Труди святого Афанасія радив читати навіть Святий Іоанн Златоуст.
Святий Кирило (в багатьох джерелах – Кирил) походив із знатної й благочестивої християнської родини. Він вивчив світські науки, у тому числі й філософію, але найбільше прагнув набути знання Святого Письма та істин християнської віри. Замолоду св. Кирил вступив у скит святого Макарія в Нітрійських горах, де пробув шість років.
Патріарх Олександрійський Феофіл ( 385-412 рр.) посвятив його в сан диякона, зарахував до кліру й, бачачи його обдарованість, доручив проголошувати проповіді. По смерті патріарха Феофіла св. Кирило одностайно був обраний на патріарший престол Олександрійської Церкви.
Видаляючи з посеред своєї пастви ворогів св. віри – юдеїв і язичників, св. Кирило дбав і про утвердження віри та благочестя свого стада. Його полум’яна ревність за чистоту християнського вчення і непохитна твердість у захисті віри особливо проявилися в боротьбі з Несторієм, який збурив своєю єрессю Церкву.
Святитель Кирил писав послання до Несторія і листи імператорові Феодосію Молодшому, папі Целестину I та в різні монастирі, спростовуючи думки Несторія й викладаючи правдиве християнське вчення про втілення Сина Божого. На III Вселенському Соборі, скликаному в 431 р. у місті Ефесі, святитель Кирил був головою. Помер святитель в 444 р.
Церква постановила святкування цих двох світил Олександрійської кафедри в один день (31 січня) на знак подяки за їх ревносні труди для утвердження віри Православної.
За матеріалами pravoslavie.kiev.ua