Святий Спиридон Тримифунтський, також Спиридон Саламінський (грец. Ἃγιος Σπυρίδων бл. 270, Аскія, Кіпр — † 12 грудня, близько 348 року) — ранньо-християнський кіпрський святий та чудотворець, єпископ міста Тримифунт (сучасний Саламін). Святий шанується у православній та римо-католицькій церквах.
Про його життя збереглося дуже мало відомостей. Відомо, що він був пастухом, мав дружину та дітей. Всі свої прибутки він віддавав на потреби ближніх та чужинців, за що Господь нагородив його даром чудотворення: він зціляв невиліковно хворих та виганяв бісів. Після смерті дружини, в царювання імператора Констянтина Великого (306 – 337), його хиротонізували на єпископа Кіпрського міста Тримифунта. В сані єпископа святитель не змінив свого образу життя, поєднавши пастирське служіння з ділами милосердя. За свідченням церковних істориків, святитель Спиридон в 325 році брав участь у діяннях I Вселенського Собору.
Святитель з великою любов’ю піклувався про свою паству. За його молитвою засуха змінювалась рясним животворящим дощем, а безперервні дощі – вітром, зцілювались хворі, виганялися демони. Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи заступницттва святого. По своїй молитві, він вернув малятко до життя.
Господь відкрив святителю наближення його кончини. Останні слова святого були про любов до Бога та ближніх. Близько 348 року під час молитви святитель Спиридон представився до Господа. Тіло було віднайденне нетлінним. Поховали його в храмі на честь святих апостолів в м. Тримифунті. В середині VII століття нетлінні мощі святителя перенесли в Константинополь, а в 1453 році — на острів Керкіра в Іонічному морі (грецька назва острова — Корфу). Тут, в однойменному місті Керкіра (головне місто острова) і донині зберігаються святі мощі святителя Спиридона в храмі його ймення. П’ять раз на рік на острові здійснюється урочисте святкування пам’яті святого Спиридона. На одному з таких святкувань був присутній український письменник Микола Гоголь, що справило на нього велике враження, оскільки він сам став свідком одного з чудес (один англієць не вірив, що мощі Св. Спиридона є правдиво нетлінні, а вважав, що в його спині є проріз і тіло – забальзамоване, на що самі мощі обернулися до нього спиною) – про це Гоголь сам оповідав при відвідинах Оптиної пустині, про що пише в своїх листах Святий Амвросій Оптинський.
В Україні в селищі Кореїз є пам’ятник святителю Спиридону Тримифунтському. Пам’ятник був відкритий 25 грудня 2012 року, автори – Олесь Сидорук і Крилов Борис.
Цікаво, що температура тіла святого 36,6 вже багато століть. У Православному світі він шанується як «святий, який ходить» – оксамитові черевички, одягнені на його ступні, зношуються, і кілька разів на рік їх замінюють новими. А зношені черевички розрізають на частини і як велику святиню передають віруючим. За свідченням грецьких священнослужителів, під час «перевзування» відчувається відповідний рух.
Зберігач раки розповів, що бували випадки, коли ключ просто не може відкрити замок на ракі. І тоді священики знають – святого в ракі просто немає, він ходить по острову. Феномен нетлінних мощів святого Спиридона намагалися дослідити науковці з усього світу, і церква їм не перешкоджала. Однак біофізики та біохіміки, вивчивши мощі святого, лише розвели руками. Немає іншого пояснення, окрім чуда, тому, що може бачити будь-який православний відвідувач храму на Корфу.
За матеріалами Вікіпедії