Святитель Іоан Тобольський: життєвий шлях в ім’я віри, просвіти й милосердя
Доля людини, яка повністю присвятила себе духовному розвитку, освітній діяльності та турботі про знедолених, не може залишити байдужими серця наступних поколінь. Саме такою постаттю був святитель Іоан, митрополит Тобольський, пам’ять якого православна церква вшановує щороку 10 червня. Часто його також називають Іоанн Тобольський.
Дорога до служіння
У грудні 1651 року в місті Ніжин, що на Чернігівщині, у родині українського шляхтича Максима Васильківського та його дружини Єфросинії народився хлопчик, якого назвали Іваном. Будучи найстаршим з семи синів, він отримав прізвище Максимович – від імені батька. Родина жила заможно, належала до кола оточення гетьмана Івана Мазепи та щедро жертвувала на зведення церков.
Початкову освіту Іван здобував удома, виростав у дусі православної віри. Імовірно, відвідував парафіяльну школу. У десятирічному віці розпочав навчання в Києво-Могилянській колегії. Його здібності не залишилися непоміченими – після закінчення навчання у 17 років він став викладачем латини.
У 25 років Іван вирішує прийняти чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі, отримує ім’я Іоан на честь святителя Іоана Золотоустого. Його духовний шлях продовжується – архієпископ Лазар Баранович висвячує його спочатку в ієродиякона, а згодом – у ієромонаха.
Святитель Іоан багато часу присвячує читанню священних текстів, творів отців Церкви. Його проникливість і дар проповіді сприяють тому, що він стає офіційним проповідником Києво-Печерської лаври.
Служіння Господу
Духовні здібності молодого ченця були високо оцінені. Ієромонаху Іоану доручають вирішення важливих питань щодо підпорядкування монастирів.
- 1685 рік – його призначено ігуменом Свенського Успенського монастиря біля Брянська. Завдяки йому обитель повертається під духовне керівництво Києво-Печерської лаври й отримує назву Новопечерська.
- 1696 рік – на прохання архієпископа Феодосія Углицького Іоан очолює Єлецький монастир. Після смерті архієпископа Чернігівська кафедра переходить саме до нього.
- 10 січня 1697 року – за рекомендацією гетьмана Мазепи та благословенням патріарха Адріана, Іоана висвячують у єпископи Чернігівські. Він 14 років очолює єпархію, опікується освітою духовенства, зміцнює зв’язки з афонськими монахами та підтримує просвітницьку діяльність.
- 1700 рік – за його сприянням у Чернігові відкривається Колегіум, що згодом стає семінарією, при ньому – бібліотека та друкарня.
- 12 листопада 1709 року – через політичні обставини владика Іоан змушений підтримати анафему на гетьмана Мазепу, попри їхню давню духовну співпрацю.
Сибірський шлях святителя
У серпні 1711 року владика Іоан із 17 українцями прибуває до Тобольська – у далеку Сибір. Його одразу визнають за духовного наставника, сповненого милосердя. Його знали як суворого постника й ревного молитовника, що опікувався не лише вірянами, а й ув’язненими.
Святитель підтримує діяльність слов’яно-латинської школи, організовує богослужіння, читає проповіді, контролює поведінку духовенства, дбає про освіту та благочестя. На свята він організовує спільні трапези, де за одним столом сидять знатні городяни й бідняки.
Його місіонерська праця охоплює звернення місцевих племен до християнства. У 1714 році він відправляє православну місію до Пекіну. У Тобольську, як і в Чернігові, владика продовжує видавничу діяльність – тут виходить друком його головна праця “Іліотропіон”, а загалом його перу належать понад 12 богословських творів.
Останні дні
10 червня 1715 року, у день своєї смерті, святитель Іоан влаштував обід для духовенства, на який запросив бідних і жебраків. Свій останній день він провів у молитві перед іконою, привезеною з рідної України. Через два століття після відходу владики до Господа, день його упокоєння було офіційно проголошено днем церковної пам’яті.