Життя людини, яка присвятила себе духовному зростанню та просвітництву, піклуванню про знедолених, не може не знайти відгуку у душах нащадків. Саме такою людиною був святитель Іоан, митрополит Тобольський. Православний світ вшановує його пам’ять 23 червня. Доволі часто вживане і Іоанн Тобольський.
Шлях до покликання
У грудні 1651 року у Ніжині Чернігівської губернії у родині українського православного шляхтича Максима Васильківського та його дружини Єфросинії народився син, названий Іваном. Старший серед семи синів, він отримав прізвище від імені батька – Максимович. Сім’я майбутнього святителя була досить заможною і входила в коло наближених до гетьмана Івана Мазепи. Батьки робили щедрі пожертви на будівництво нових християнських храмів.
Початкову освіту Іван отримав вдома, його виховання грунтувалося на православних цінностях. Можливо, що він відвідував якусь з парафіяльних шкіл Ніжина. Коли хлопчині виповнилося 10 років, він продовжив своє навчання у Києво-Могилянській колегії. Після отримання освіти талановитого сімнадцятирічного випускника залишили викладати латину.
У 25 років Іван зрозумів, що його більше приваблює чернече життя, і приймає постриг від Інокентія Гізеля, архімандрита Київо-Печерської лаври. В чернецтві він приймає ім’я Іоан на честь святителя Іоана Золотоустого. Через деякий час Лазар (Баранович), архієпископ Чернігівський, висвятив його на ієродиякона, а потім – ієромонаха.
Весь свій час Іоан віддавав вдумливому вивченню книг: трудів вчителів Церкви та святих отців. Він не тільки сам вивчав Святе письмо, але й міг проникливо та зрозуміло донести Боже Слово до інших. Так він став офіційним проповідником Києво-Печерської лаври.
Головні віхи служіння Господу святителя Іоана
Таланти молодого проповідника не залишаються поза увагою церковного керівництва, тож ієромонах Іоан залучається до вирішення проблем підпорядкування православних монастирів.
● 1685 рік – призначення ігуменом Свенського Успенського монастиря під Брянськом. З приходом Іоана монастир, заснований ще у 1288 році, знову підпорядковується Києво-Печерській лаврі та отримує нову назву – Новопечерський.
● 1696 рік – за викликом Феодосія Углицького, архієпископа Чернігівського, Іоан пристає на пропозицію очолити Єлецький монастир. Після упокоєння архієпископа саме архімандрит Єлецького монастиря Іоан Максимович виконує його останні розпорядження. Восени того ж року Малоросійською радою його кандидатура була ухвалена на Чернігівську кафедру.
● 10 січня 1697 року – Московький патріарх Адріан за поданням Мазепи висвятив Іоана Максимовича на єпископа Чернігівського. 14 років владика Іоан опікувався Чернігівською паствою, прикладаючи багато зусиль для підвищення рівня освіти духовенства, підбираючи гідних кандидатів на єпархіальні посади, підтримуючи духовні зв’язки з монахами Афону.
● 1700 рік – за сприянням владики Іоана в Чернігові було відкрито перший духовно-світський навчальний заклад Колегіум (згодом – семінарія), при якому заснували типографію та бібліотеку.
● 12 листопада 1709 року – ставши заручником обставин, Іоан Максимович разом з іншими видатними церковними діячами стає учасником проголошення анафеми на гетьмана Мазепу.
Сибірський період духовного шляху святителя
У серпні 1711 року преосвященний Іоан ще з 17 українцями прибув до Тобольська, що розташований у далекому Сибіру. Зовсім небагато часу знадобилося місцевим жителям, щоб зрозуміти величну сутність нового владики. Про святителя Іоана розповідали, що він великий постник, ночі присвячує молитвам, допомагає нужденним і проявляє милість до всіх, хто цього потребує, не оминає пастирською увагою навіть ув’язнених злочинців.
У Тобольську він підтримує слов’яно-латинську школу, засновану його попередником Филофеєм (також українцем). Владика Іоан проводить церковні служби, читає проповіді мирянам, дбає про освіту, мораль та поведінку духівництва. У святкові дні влаштовує обіди, які разом з почесними городянами відвідують бідні та знедолені.
Також владика продовжує місіонерську діяльність, залучаючи до християнства місцеві племена. У 1714 році відправляє місію до китайської столиці Пекіну. Іоан Максимович в Тобольську продовжує видавничу діяльність, розпочату у Чернігові. Тут було видано його визначний труд “Іліотропіон”. За своє життя владика написав близько 12 робіт, серед яких тлумачення 50 псалому, “Богородице Дево радуйся”, “Феатрон”, “Царский путь Креста Господня” тощо.
10 ст. ст. (23) червня 1715 року в останній день свого життя святитель Іоан, митрополит Тобольський, влаштував обід для духівництва, куди запросив жебраків та бідних. Останні хвилини зустрів в молитві перед іконою, яка прибула з ним з України. Через 200 років день смерті владики офіційно став днем вшанування його пам’яті.