Києво-Печерська Лавра відома в усьому світі як значна пам`ятка нашої архітектурної та історично-культурної спадщини. З`явившись у середині ХІ ст. як один з перших монастирів християнської Русі, Києво-Печерський монастир одразу ж набув статусу відомого і поза межами держави політичного і громадсько-культурного центру. В ньому були ченцями, працювали й в печерах поховані відомі політичні діячі, діячі мистецтва, філософи, перші літописці, лікарі, іконописці, архітектори.
В Ближніх печерах поховані перші руські лечці – Даміан-зцілитель, Алімпій Печерський, Прохор-лободник та ін. В ХІ ст. тут вже існувала перша на Русі богадільня, та притулок для психічних хворих (“келія біснуватих”) що й досі існує у Ближніх печерах.
14 червня – день пам’яті преподобного Агапіта Печерського.
Одним з найвідоміших фахівців у галузі медицини, яка народжувалася в ХІ ст., був Святий Агапіт Печерський, один з перших печерських ченців. Його мощі вже 9 століть лежать у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври. Про нього ми дізнаємося з “Києво-Печерського Патерику” – середньовічної збірки оповідань про початок Печерського монастиря та його перших ченців. Видатний український історик і державний діяч М. Грушевський дав дуже високу оцінку “Патерику”, назвавши його “золотою книгою” українського письменного люду”. Нам невідомо, коли народився Агапіт, але прийшов він до монастиря одним з перших і мав постриг від першого печерського ігумена Антонія. Зціляв він молитвою і зіллям, здебільш внутрішні хвороби. Відомо, що він читав твори Гіпократа і Галена грецькою мовою. Його нове ім`я Агапіт в перекладі з грецької “божественна любов”. Це вища любов, це милосердя до знедолених, хворих та калік.
У “Патерику” читаємо, що Агапіт без поклику йшов до хворих, тобто якесь внутрішнє чуття підказувало де потрібна його допомога. Над труною Агапіта в печерах висить ікона з написом “Прп. Агапіт-врач безмездний”, тобто безкоштовний, він ніколи не брав грошей за свою працю, будь то хворим князь чи жебрак. Бо він був лікар Божією милістю, впровадник медичної допомоги серед русів.
В той час захворів Чернігівський князь Володимир Всеволодович Мономах. Помираючий князь шле у Київ за Агапітом. Той, дізнавшись про всі симптоми хвороби, вислав йому зілля, бо знав “каким зелием лечися какой недуг”. Випивши ці ліки князь швидко одужав і встав зі смертного одра.
Після всіх цих подій Володимир Мономах їде в Київ до Агапіта, щоб віддячити йому за своє зцілення і подарувати один із своїх маєтків. Почувши про це, Агапіт сховався у печерах у своїй келії. Князь тоді заслав боярина свого у печеру до Агапіта з великими дарами лікарю. Агапіт відмовився їх прийняти і запропонував ці дари роздати жебракам, а їстівне віднести до монастирської лікарні, що і було виконано.
Цікаво, що на долонях Св. Агапіта були знайдені залишки міді та пилок рослин з берегів колишньої Візантії. Вважається, що це є складові частини ліків стародавнього українського лікаря.
Проведені вченими детальні дослідження мощів дозволили встановити зріст Агапіта (166 см), вік, в якому він помер (біля 60 років), час поховання (кінець ХІ століття, що збігається з літописними даними).
За матеріалами http://agapit.at.ua/publ/1-1-0-2