×

Митрополит Йосип Сліпий

Йосип Сліпий

Уривок із проповіді Блаженнішого Йосифа Сліпого під час посвячення собору Святої Софії у Римі, 27 вересня 1969 року:

«Здаймо собі нині ось тут справу з того, що стоїмо в довгому історичному ряді наших церковних і державних мужів, вірних і громадян, що відповідальність за майбутнє нашого народу лежить на нас, сучасних і грядущих поколіннях. Оживити давну світлу українську традицію в думанні і діянні! Важке завдання, та Божа Премудрість нехай просвічує нам шлях! Виходім з того дому Божого Премудрости на свої всеземські поселення ободрені і впевнені, що наша доля –недоля скінчиться і ясний день перед нами зазоріє. Амінь

17 лютого 2012 року виповнилось 120 від дня народження цього геройського ісповідника віри, одного з найвідважніших борців за права Христової Церкви та українського народу, світлого символу незламного борця за Божу правду й людську гідність.

Протягом двох останніх десятиріч в історії нашої батьківщини та Церкви відбулись визначні події – незалежність України та легалізація УГКЦ дозволили перевезення тлінних останків Блаженнішого Йосифа Сліпого з собору Святої Софії у Римі до Львова, що відбулось 1992 року, і тепер вони спочивають у крипті собору святого Юра.

Святої пам’яті Блаженніший Верховний Архиєпископ Йосиф Сліпий був свідком подій майже цілого сторіччя, адже він помер на 92-му році життя, але, одночасно, був він співтворцем цих подій. Блаженніший кардинал Йосиф Сліпий незаперечно причинився до розвитку Української католицької Церкви та українського народу саме в ту пору, коли їхнє буття перебувало під найбільшою загрозою, і тим самим увійшов у їхню історію.

Як кардинал і один з найвизначніших мужів Вселенської Церкви двадцятого сторіччя, він увійшов в її історію, а як мученик-ісповідник і в’язень заради Христа та заради вірності Святій Апостольській Столиці, і як виняткова особистість він став однією з улюблених постатей сучасних поетів і письменників, увійшовши в світ літератури й мистецтва.

Життя Блаженнішого Йосифа Сліпого можна поділити на 4 етапи: підготовка, пастирська діяльність в Україні, переслідування, несподіване звільнення і діяльність у діаспорі.

Кардинал Сліпий народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість на Тернопільщині, а відійшов по вічну нагороду 7 вересня 1984 року в Римі, і між цими двома датами вписана драма його життя, яке мало тільки одну мету – вірність Христові навіть і на болючому шляху на Голготу.

Недаремно його життєвим кличем був вираз: «Через терні до зірок», адже в обороні своєї Церкви й народу він не вагався піти тернистим шляхом. Як сказав у жалібній проповіді над його домовиною святої пам’яті Владика Мирослав Марусин, тодішній Секретар Конґреґації для Східних Церков: «Від сходу до заходу сонця славне його ім’я, бо ж він упродовж вісімнадцяти років носив кайдани імені Ісусового ради. За Христа, за святу Церкву, за вірність святій Апостольській Столиці його разом з іншими єпископами квітучої тоді Галицької церковної провінції повели на несправедливий суд. Митрополит Йосиф взяв тоді на свої плечі хресне знамено і подібний Божому Синові поніс його на Голготу через тюрми і заслання, табори важкої праці і знущання, в голоді та холоді, серед недуг і болів. А до цього всього долучувалась постійна журба про святі Божі Церкви».

Саме таким був життєвий шлях Блаженнішого Йосифа Сліпого. Після блискучого й успішого навчання у вищих богословських закладах Австрії та Риму, висвячений на священика митрополитом Андреєм Шептицьким, о. Йосиф Сліпий став викладачем, а потім і ректором Богословської Академії у Львові. Вже замолоду він розвивав широку наукову діяльність.

У грудні 1939 року митрополит Шептицький висвячує його на єпископа із правом спадкоємства, а після смерті Слуги Божого Андрея 1 листопада 1944 року, Владика Йосиф Сліпий стає главою Церкви-мучениці та духовним батьком українського народу. Та у квітні 1945 року розпочався його хресний шлях, каторжні роботи у Сибірі, заслання, поновні ув’язнення.

1963 року, за старанням Папи Івана ХХІІІ, приходить несподіване визволення та участь у ІІ Ватиканському соборі. Повернення Блаженнішого Йосифа на волю та його тріумфальний приїзд до Риму були надзвичайно радісною подією не тільки для українців, але й для всіх людей доброї волі. 15 лютого 1965 року Папа Павло VІ надає йому звання кардинала Вселенської Церкви.

Протягом 21-го року життя на волі Блаженніший Йосиф Сліпий відвідав усі українські поселення у вільному світі, заохочуючи зберігати вірність Апостольському Престолові, своїм рідним традиціям, своїй Церкві та народові. Він об’єднав український єпископат в Синод Української Церкви, спорудив у Римі собор Святої Софії, для поглиблення богословських знань та підтримування славної релігійної і культурної традиції українського народу заснував осередок вищих студій імені св. Климентія з 6 філіями в різних країнах світу, започаткував переклади літургічних книг на українську мову і багато-багато іншого. Увесь його час на волі був сповнений невтомною працею, багатогранною діяльністю й молитвами за українську Церкву та народ, на Божу славу та на благо Божого люду.

7 вересня 1984, далеко від України, від княжого Львова, перестало битись серце Верховного Архиєпископа, кардинала Йосифа Сліпого, Глави УГКЦ, який керував нею і з каторги, і на волі. Сам Христовий Намісник, святої пам’яті Папа Іван Павло ІІ, особисто прибув тоді до собору Святої Софії, щоб віддати великому покійникові останню шану й помолитись за упокій його душі. Відходячи, Папа зі смутком поцілував його в руку і чоло. Врочистий похорон Блаженнішого Йосифа Сліпого відбувся у Римі 13 вересня 1984 року.

Святіший Отець Іван Іван Павло ІІ, перебуваючи в Канаді з нагоди Апостольської подорожі, 16 вересня 1984 року відвідав український катедральний собор свв. Володимира й Ольги. Під час проповіді він окремо згадав відхід у вічність Блаженнішого Йосифа Сліпого:

«…не можу не згадати про великого мужа, ісповідника віри, Верховного архиєпископа й кардинала Йосифа Сліпого, якого Господь покликав до вічности. Його смерть обгорнула нас усіх великою жалобою. Він був гідним наслідником праведного митрополита Андрія Шептицького. Однак, прийшли гіркі часи для української католицької Церкви. Перейшов він іще раз через хресне пережиття і терпіння, подібно як Христос на Голготі. Не міг кардинал Сліпий виконати свого уряду, але засудили його на 18 років заслання, терпіння. Він не заломився, але як герой достойно витримав. Коли вийшов на волю та жив у Римі, то не спочивав, але посвятно працював для добра Церкви та свого народу. Верховний архиєпископ відвідував українські католицькі громади по всьому світі, дбав про науку, заснував університет святого Климента, видавав документи та багато іншого. В наших молитвах просім Господа, щоб Господь гідно його винадгородив за його терпіння, вірність Богові й Церкві та всю його працю. Вічна йому пам’ять!»

А 17 жовтня 1984 року, у 40-ий день після смерті Блаженнішого Йосифа Сліпого, у ватиканській базиліці Святого Петра, Папа Іван Павло ІІ очолив заупокійну Святу Літургію, під час якої виголосив проповідь італійською мовою, серед іншого, мовивши: «Пам’ять про нього ніколи не затреться, а залишиться в анналах цивільної й церковної історії. Ми ніколи не зможемо забути його постаті –аскета та ієрарха, суворого й величного; ніколи не зможемо забути тих повчань, які він дав усім своїм життя».

Далі Святіший Отець Іван Павло ІІ наголосив, що кардинал Сліпий жив з переконанням того, що, як писав святий апостол Павло: “страждання нинішнього віку не гідні майбутньої слави, яка має нам з’явитись”(Рм 8,18). Він вірив в ту основну благовість, яка нас закликає мати «сильну віру в Христа, віру осяйну, але просту й довірливу….Це та віра, яка страждає і стогне, однак, не заломлюється, бо впевнена, що великою є нагорода на небі».

Український народ зберіг в пам’яті ті величні й зворушливі хвилини, коли 27 серпня 1992 року було виконану останню волю Блаженнішого кардинала Йосифа Сліпого – його тлінні останки урочисто перевезено до вже незалежного Львова. Перед його світлою пам’яттю молитовно схилилась вся Україна, безперервним потоком пройшло перед його домовиною в соборі святого Юра понад мільйон прочан, молячись за душу цього великого сина України – ісповідника святої віри.

А 7 вересня того ж 1992 року відбулось його урочисте поховання саме там, де він заповідав: «Як воплотиться наше видіння і восстане на волі наша Свята Церква і наш український нарід, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну українську землю, і покладіть її у храмі святого Юра у Львові, біля гробниці Слуги Божого Андрея».

У Пастирському Посланні, від імені Синоду Єпископів УГКЦ, написаному Блаженнішим Верховним Архиєпископом Святославом Шевчуком, зокрема, висловлюється подяка всемилостивому Богові за дар особи кардинала Сліпого та його ісповідництва, які є великим скарбом не лише для нашої Церкви і українського народу, а й для всієї Вселенської Церкви, заохочуються вірні до молитви та у запланованих святкових заходах тощо. Блаженніший Святослав вказує, що найкращий способ гідного вшанування Блаженнішого Йосифа – «це зробити своїми його ідеали та, заручившись його заступництвом перед престолом Всевишнього, намагатися ними жити й утверджувати їх у нашому українському народі».

5.00 avg. rating (96% score) - 1 vote

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: