Упродовж століть мешканці Русі — а згодом і земель Великого князівства Литовського, України, Білорусі та Московії — тяжіли до п’янких напоїв. Ця звичка нерідко переростала у справжню біду, руйнуючи долі, родини й цілі громади.
У 1878 році в одному з повітів Тульської губернії жив чоловік, колишній солдат, який потерпав від тривалої алкогольної залежності. Його життя вже давно втратило лад, а тіло — силу, і він перестав ходити. Однієї ночі йому з’явився уві сні старець-схимник, що наказав іти до Серпуховського Висоцького Богородичного монастиря й звернутися з молитвою до ікони Богородиці «Невипивана чаша». Видіння повторювалося кілька ночей поспіль, поки знесилений чоловік не зібрав останні сили й не поповз у напрямку монастиря.
Дорогою сталося чудо: він почав відчувати силу в ногах і досяг обителі вже самостійно. Проте ченці не чули про таку ікону — допоки найстарший із них не згадав про непримітний образ Божої Матері, що зберігався в монастирській комірчині. На звороті виявили напис: «Невипивана чаша». Старцем зі сну виявився засновник монастиря — преподобний Варлаам Серпуховський.
Звістка про чудесне зцілення швидко поширилася. До ікони потягнулися ті, хто не міг самотужки позбутися згубної пристрасті до алкоголю. І хоча оригінал образу зник у вирі XX століття, у 1990-х роках були створені його списки, точно відтворені за давніми канонами.
Образ вшановується щороку 5 травня — у день, коли Церква особливо закликає до молитви за зцілення душі й визволення від духовного рабства.
<b>Молитва перед іконою Пресвятої Богородиці «Невипивана чаша»</b>
Пресвята Богородице, Ти — захист і надія всіх, хто заблукав у темряві пристрастей.
Припадаю до чесного образу Твого з вірою і смиренням, молячи Тебе: визволи мене, грішного (грішну), від тягаря залежності, що поневолює тіло і душу.
Подай мені силу волі, чистоту серця і тверезість розуму.
Випроси у Сина Твого і Бога нашого прощення,зміцни мене на шляху покаяння,щоб, оновлений(а) духом, я міг (могла) славити Його.