Упродовж віків мешканці Русі, а згодом і земель Великого князівства Литовського, України, Білорусі та Московії, були знайомі з уживанням п’янких напоїв. Та нерідко ця звичка переходила межу, перетворюючись на справжнє лихо, що руйнувало людські долі, родини і навіть цілі громади.
У 1878 році в одному з повітів Тульської губернії жив чоловік — колишній солдат, який страждав від тяжкої алкогольної залежності. Його життя втратило будь-який порядок, а тіло настільки ослабло, що він уже не міг ходити. Однієї ночі йому явився уві сні старець-схимник і звелів іти до Висоцького монастиря в Серпухові та звернутися з молитвою до ікони Божої Матері «Невипивана чаша». Це видіння повторювалося кілька ночей поспіль, доки чоловік не наважився вирушити в дорогу, ледве пересуваючись.
Дорогою сталося диво: поступово він почав відчувати силу в ногах і до монастиря дістався вже самостійно. Однак ченці спершу не знали про таку ікону. Лише згодом найстарший із них пригадав про скромний образ Богородиці, що зберігався в одній із комірчин. Коли ікону знайшли, на її звороті прочитали напис — «Невипивана чаша». А старцем, який з’являвся у сні, виявився засновник монастиря — преподобний Варлаам Серпуховський.
Звістка про це чудесне зцілення швидко розійшлася між людьми. До ікони почали приходити ті, хто не міг самостійно подолати згубну пристрасть до алкоголю, шукаючи допомоги і духовного зцілення. Хоча оригінал образу було втрачено у буремному XX столітті, у 1990-х роках створили його точні списки, відтворені за давніми канонами.
Сьогодні цей образ особливо вшановується 5 травня — у день, коли Церква закликає до щирої молитви за визволення від залежностей і зцілення людської душі.
Молитва перед іконою Пресвятої Богородиці «Невипивана чаша»: Пресвята Богородице, Ти є захистом і надією для всіх, хто заблукав у темряві пристрастей.
З вірою і смиренням припадаю до святого образу Твого і прошу: визволи мене, грішного (грішну), від тяжкого ярма залежності, що поневолює тіло і душу.
Даруй мені твердість волі, чистоту серця і ясність розуму.
Випроси у Сина Твого і Бога нашого прощення, зміцни мене на шляху покаяння, щоб, оновлений (оновлена) духом, я міг (могла) прославляти Його повіки.