Четверта неділя після Великодня присвячена спогадам про дивовижне зцілення Ісусом розслабленого (паралізованого) чоловіка, що 38 років не втрачав віри в Чудо. Про цю подію розповідає в своєму Євангелії святий Іоанн, який описував всі появи Господа під час свят в Єрусалимі.
В прадавні часи славилася своїми чудодійними зціленнями Овеча купіль. Розташована вона була недалеко від Храму в Єрусалимі. Купальня наповнювалася з джерела, але цілющі властивості їй надавало сходження час від часу Ангела Господнього і збурення ним вод. І позбавлявся хвороб лише той, хто першим встиг зануритися в цей момент. Багато людей зцілилося таким чином. А чоловік, що не міг самостійно рухатися, багато років чекав нагоди і вірив, що таки з’явиться людина, яка йому допоможе.
В одне із великих свят Господь завітав до Єрусалиму і відвідав Овечу купіль. Серед багатьох очікуючих на зцілення Ісус виділив розслабленого і звернувся до нього з питанням: чи насправді той хоче бути здоровим. Почувши ствердну відповідь, Син Божий закликає хворого встати, взяти свою постіль і йти. Він одним Своїм Словом зцілює нужденного, показуючи всім, хто сумнівається, що міцна Віра у Бога завжди знаходить свою винагороду.
Ця подія відбулася у суботу, що не на жарт розсердило юдейських священиків і ще більше налаштувало їх проти Ісуса. Вони не сприйняли до уваги сам факт зцілення і Божої Милості, не зрозуміли, що для проявлення доброти і співчуття не потрібно чекати нагоди. І навіть у суботу, коли заборонена будь-яка праця, потрібно докладати всіх зусиль, щоб допомогти ближньому. Вони хотіли схопити Христоса, але той вже встиг загубитися серед юрби.
Згодом, зустрівши зціленого у Храмі під час проповіді, Ісус нагадав чоловікові, що диво відбулося завдяки його міцній Вірі. І, щоб не опинитися в ще гіршій ситуації, не потрібно більше грішити. Ця історія нагадує всім нам, що смиренне терпіння і непохитна Віра у Бога завжди бувають винагороджені, а гріховна поведінка досить часто карається тілесними хворобами і стражданнями.