×

Ікона Божої Матері “Радість всіх радостей”

Ікона Божої Матері “Радість всіх радостей”, шанування якої відбувається 10 серпня, займала особливе місце у житті преподобного Серафима Саровського. Писана олійними фарбами на полотні, закріпленому на дошці з кипариса розміром 67х49 см, вона була келійною іконою святого отця. Поява святого образу датується кінцем XVIII століття, але автор й історія написання так і залишилися невідомими.

 

Для більшості вірян вона відома як Серафимо-Дівеєвська ікона “Розчулення Богородиці”. Іконографічний тип цієї ікони більше нагадує традиції західного обряду християнства. Юна Діва Марія зображена на ній в той момент, коли Архангел Гавриїл приніс їй Благу Звістку про втілення Сина Божого. Замислена Свята Діва зі складеними хрестоподібно на грудях руками та опущеним поглядом втілює смиренність та любов. Напис із акафіста над головою «РадуйсяНевісто Неневісная!» доповнює образ.

Історія ікони від часів Серафима Саровського до наших днів

Усе життя Серафима Саровського (1759-1833, канонізований у 1903 році) проходило під заступництвом Цариці Небесної, вона з’являлася йому у снах, зцілювала від важких хвороб. У келії преподобного старця було декілька образів Богородиці, але ікону “Розчулення” він виділяв серед інших і називав не інакше як “Радість всіх радостей”. На колінах перед нею він і помер.

 

Перед іконою завжди горіла лампада, єлей з якої неодноразово являв чудеса зцілення. Сестрам з Дівеєвського монастиря преподобний часто говорив, що залишає їх під опікою цієї Цариці Небесної. І після його смерті ікону розмістили у Свято-Троїцькому соборі обителі. Згодом для неї справили позолочену ризу.

 

У 1902 році російський цар Микола II подарував монастирю дорогоцінну ризу для ікони, німб якої був виконаний у вигляді променів із коштовного каміння та перлів, і срібну лампаду.

 

У 1903 році в день прославлення святого Серафима Саровського образ “Розчулення Богородиці” вперше пронесли хресним ходом із Дивеєва в Саров.

 

У 1927 році, коли антирелігійна пропаганда радянської влади набирала обертів, монастир закрили, а обитель розігнали. Заарештовані та відправлені до Москви були ігуменя Олександра, єпископ Серафим (Звездинський) та архієпископ Тамбовський Зиновій (Дроздов). Святиню вдалося зберегти, і після звільнення матушка Олександра виїздить з декількома сестрами до Мурома. Чудотворна ікона та особисті речі, що належали преподобному старцю, зберігалися нею до самої смерті.

 

З 1941 року хранителькою святого образу “Радість всіх радостей” стала інокиня Марія (Баринова), яка згодом передала ікону патріарху Пімену, а той – протоієрею Віктору Шаповальникову.

 

Отець Віктор та його матушка приймали паломників до святині весь час, поки ікона у них зберігалася. У 1991 році всі речі Серафима Саровського разом з чудотворною іконою були передані Патріарху Московському і всієї Русі Алексію II. Зараз вона знаходиться у Патріарха Кирила та раз на рік – на свято Похвали Пресвятої Богородиці – виноситься для вшанування та поклоніння у Патріаршому Богоявленському соборі Москви.

Списки ікони “Розчулення Богородиці”

Багато хто відмічає схожість чудотворного Серафимо-Дівеєвського образу з не менш шанованою Остробрамською іконою Божої Матері, яка дуже популярна у Литві та на заході Росії. Відрізняє її відсутність типової західної атрибутики: місячного серпа та зірок навколо німба. Після канонізації преподобного Серафима Саровського з ікони було зроблено декілька списків, які були розіслані по іншим монастирям.

 

Точна копія ікони “Радість всіх радостей” представлена у Третьяковській галереї. Позолочений оклад та дорогоцінна риза на картині дуже реалістично намальовані фарбами.

5.00 avg. rating (96% score) - 1 vote

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: