В біографії відомого українського релігійного та літературного діяча Івана Вишенського ще й досі залишається багато темних плям. Дослідники його життя оперують лише припущеннями з приводу деяких моментів його діяльності. Але беззаперечним залишається той факт, що його внесок в збереження православ’я в Україні є вагомим і значущим.
Іван Вишенський походить з містечка Судова Вишня, що на Львівщині. Достовірно рік його народження не визначений, і в різних джерелах фігурують різні дати від 1545 до 1550 року. За соціальним походженням родина батьків могла належати до православних міщан або руської дрібної шляхти. Сучасники Вишенського, та й він сам у своїх творах, відзначали відсутність у нього ґрунтовної освіти. Дослідники припускають наявність домашнього навчання або здобуття знань у початковій школі при Перемишльській єпископії. Молоді роки Івана Вишенського протікали в Луцьку й Острозі. За припущеннями І.Франка, там Вишенський міг продовжити освіту під протекцією князя Острозького, який звернув увагу на здібного юнака.
Молодість майбутнього письменника-полеміста не відрізнялася скромністю та благочестям. Молодий Вишенський жив у Луцьку. В зрілі роки деякий час мешкав у містах Волині, Поділля, Галичини. Коло спілкування Івана Вишенського включало представників католицьких освітян, носіїв протестантських ідей – социніан, польських та латинських літераторів. Дослідники життя і діяльності Вишенського вважають, що приводом до зближення з православним Львівським братством став конфлікт з єзуїтами. З цього моменту він відвертається від католицтва і заявляє своїми творами про активну позицію на підтримку православ’я в Україні як найбільш прийнятної релігії для рідного краю.
Закономірним кроком для Вишенського стало чернецтво. За деякими даними, це сталося у Дубнівському Преображенському монастирі. Згодом, у 1570 роках, Іван Вишенський вирушив на Афон (Греція), де і прожив більше сорока років в монастирях, а потім – у скиті. Життя на Афоні надавало можливість вільно працювати над власними творами. Намагаючись вести усамітнений спосіб життя, Вишенський дає обітницю мовчання, але дотриматися її не зміг. Крім того, бере туга за Батьківщиною, і у 1604 році, піддавшись на запрошення українських братств, він повертається в Україну. 2 роки перебуває у Львові, а у 1605 відправляється до Унівського монастиря. Подальший його шлях приводить до Манявського скиту, де Вишенський і знаходиться до повернення на Афон у 1606 році.
Літературна діяльність Вишенського розпочалася одночасно з Острозьким культурно-освітнім осередком, з полемістами якого він товаришував і щільно співробітничав. Основною тезою творів видатного полеміста є визвольні прагнення українського народу, протест проти окатоличення і ополячення рідних країв. Вперше в літературі тих часів розкривається життя не еліти або середнього класу, а селянства, що вважалося нижчими верствами суспільства. Нині відомо 16 творів Вишневського, з яких за життя був надрукований лише один – “От святое Афонское горы скитствующих” (1598 рік, “Острожская книжица”).
У 1600 році Іоанн Святогорець (Вишенський) зібрав деякі свої твори у “Книжку”, яку обіцяли надрукувати в Острозі. Не дивлячись на те, що обіцяної публікації не сталося, твори розійшлися Україною у списках. У збірник ввійшли:
- “Извещение краткое”
- “Писание до всіх обще, в Лядской земли живущих”
- Послання до князя Костянтина Острозького і до єпископів
- “Обличение диавола-миродержца”
- “Порада” та інші твори.
Життя письменника завершилося у віці близько 70 років у молитвах і роздумах.