Через чотирнадцять днів після Великодня православні християни відзначають неділю святих жінок-мироносиць — день, коли згадуються також і таємні учні Ісуса Христа: Йосип Ариматейський і Никодим. Ці мужні чоловіки, хоч і не входили до числа дванадцяти апостолів, залишили вагомий слід у християнській історії, адже саме вони проявили справжню віру й любов у найважчі миті — після розп’яття Христа.
Страх — потужне почуття, яке часто зупиняє людину від правильних вчинків. Страх осуду, страх втратити авторитет чи життя — усе це паралізує волю. Але Йосип Ариматейський і Никодим зуміли подолати власні сумніви і страх, відкрито виступивши на захист Ісуса в той час, коли Його залишили навіть найближчі учні. Їхня мужність і рішучість стали прикладом духовної сили для всіх поколінь християн.
Йосип Ариматейський був знатним членом Синедріону, багатою і поважною людиною. За словами всіх євангелістів, він таємно підтримував Ісуса, хоча й боявся відкрито визнати свою віру. Никодим, згідно з Євангелієм від Іоанна, був фарисеєм і також прийшов до Ісуса під покровом ночі, визнаючи Його вчителем від Бога. Вони обоє захоплювалися Христом, хоч і не наважувалися публічно приєднатися до Його учнів.
Після розп’яття Христа саме Йосип звернувся до Пілата з проханням віддати тіло Спасителя. Разом із Никодимом, який приніс сто фунтів пахощів зі смирни та алое, вони зняли тіло з Хреста, обгорнули його у плащаницю та поклали в нову гробницю, висічену в скелі. Цим вони не тільки виконали свій людський і духовний обов’язок, а й зберегли віру у воскресіння, якої тоді вже не мали навіть багато апостолів.
Хоча згадок про таємних учнів Христа в Біблії небагато, їхній вчинок говорить більше за тисячі слів. Вони довели, що справжня віра не потребує слави чи публічного визнання — вона проявляється в діях, особливо тоді, коли найважче. Їхній приклад надихає сучасних вірян не боятися жити згідно з совістю, бути вірними Богу навіть у найтемніші часи та пам’ятати: віра і любов здатні змінити не тільки людину, а й цілий світ.