Святий імператор Костянтин Великий і рівноапостольна цариця Олена

Імператор Костянтин Великий (306–337), якого Церква вшановує як рівноапостольного, увійшов в історію як правитель, що дарував свободу християнській вірі. Він був сином цезаря Констанція Хлора, правителя Галлії та Британії. У ті часи Римська імперія була поділена на Західну і Східну частини, кожну з яких очолювали два імператори зі співправителями.

Християнське виховання і становлення

Матір Костянтина, свята цариця Олена, була християнкою, і майбутній імператор був вихований у дусі поваги до Христової віри. На відміну від інших частин імперії, де тривали жорстокі гоніння на християн (зокрема за часів Діоклетіана та Галерія), землі, якими правив Констанцій Хлор, були захищені від переслідувань.

Шлях до влади і перемога під знаменням Хреста

Після смерті батька в 306 році Костянтина проголосили імператором війська у Галлії та Британії. Його противниками стали язичницькі правителі Максентій і Галерій. Напередодні вирішальної битви Костянтин побачив на небі хрест із написом «Цим перемагай». Надихнувшись Божим знаменням, він здобув перемогу і став єдиним правителем Західної частини імперії.

Міланський едикт та свобода християнства

У 313 році Костянтин разом із співправителем Ліцинієм підписав Міланський едикт, яким було проголошено свободу віросповідання для християн. А після здобуття повної влади в 323 році він поширив дію едикту на всю імперію. Після трьох століть переслідувань, християни отримали змогу вільно сповідувати віру.

Заснування Константинополя

Імператор переніс столицю з язичницького Риму до Візантії, яку перейменував на Константинополь, зробивши її центром нової християнської епохи.

Місія цариці Олени в Єрусалимі

З благословення сина свята Олена вирушила до Єрусалиму для пошуку Животворящого Хреста. У 326 році, за промислом Божим, вона знайшла Хрест Господній разом із Патріархом Макарієм. Частину Хреста вона передала імператору, іншу залишила на зберігання в Єрусалимі.

Цариця очистила святі місця від язичницьких храмів і сприяла будівництву перших християнських церков, зокрема над печерою Гробу Господнього. Її турбота про бідних, милосердя та особиста прислуга на трапезах зробили її взірцем християнської любові. Вона померла у Константинополі в 327 році.

Боротьба з єресями: Нікейський Собор

Імператор Костянтин активно захищав Церкву від внутрішніх розколів. Він засудив єресь донатистів, а згодом і небезпечну єресь Арія, яка заперечувала божественну природу Ісуса Христа.

У 325 році за його ініціативою було скликано Перший Вселенський Собор у Нікеї, на якому 318 єпископів, включно з святителем Миколаєм Мирлікійським, затвердили Символ віри із ключовим терміном «єдиносущний Отцю», який запропонував сам імператор.

Кінець життя і спадок

Наприкінці життя Костянтин прийняв святе хрещення, до якого готувався всією своєю діяльністю. Помер він у день П’ятидесятниці 337 року й був похований у церкві святих Апостолів у Константинополі.

Вшанування рівноапостольних

За величезний внесок у поширення християнства Костянтин і Олена були визнані рівноапостольними святими. Їхній подвиг — це приклад жертовного служіння Христовій Церкві, який змінив хід всесвітньої історії.