7 квітня ми вшановуємо пам’ять Петра Конашевича-Сагайдачного — благовірного провідника українського народу та вірного оборонця Православної віри.
У складні часи, коли українські землі зазнавали утисків, а віра опинялася під загрозою, Господь дарував нашому народові визначного мужа — Сагайдачного. Він проявив себе не лише як видатний полководець, а передусім як глибоко віруюча людина, яка служила Богові та своєму народові.
З юних літ, вихований на духовних традиціях Руси-України, він утвердився в християнській вірі та прагнув не земної слави, а свободи для рідного краю і непохитності Православ’я. Його боротьба була справедливою — спрямованою на захист слабких, знедолених і святинь.
Важливе місце в його діяльності займала підтримка Київського братства та розвиток освіти, зокрема Києво-Могилянського осередку, які стали центрами духовного відродження. Він сприяв книгодрукуванню, допомагав школам і монастирям, а перед смертю, прийнявши Святі Таїнства, заповів свої статки на користь Церкви.
Недарма народ назвав його благовірним гетьманом — адже він служив не власній славі, а Божій правді. Подібно до князя Володимира, який приніс хрещення Русі, Сагайдачний оберігав віру свого народу, зміцнюючи її у часи випробувань.
Петро Конашевич-Сагайдачний відійшов у вічність у 1622 році, проте його духовна спадщина живе й нині. Ми згадуємо його з вдячністю як оборонця віри, стійкого провідника і мужа, який поклав своє життя за інших.