Не всі отці і вчителі ранньої Церкви говорили грецькою або латинською. У II столітті християнство досягло сирійського царства Осроен, столицею якого було місто Едесса. Єфрем Сирін – Єфрем, сирієць з єврейським ім`ям – один з найяскравіших видатних письменників і вчителів Церкви. Є джерела, які називають його Сирин та Сірин. Він народився в місті Нізібісі, на кордоні між Сирією та Туреччиною, за часів царювання імператора Костянтина в 306-337 р.р. Помер в кінці IV або на початку V століття.
Хто знайшов шлях довготерпіння, той знайшов шлях життя. Преп. Єфрем Сирін.
Мандруючий чернець був поетом, мислителем і філософом. Жив він в Едессі, де працював помічником у опалювача лазні, присвячуючи вільний час творчості, писанню та проповіді Слова Божого серед язичників.
Потім пішов у Палестинські пустелі, мандрував до Єгипту, жив у Нітрійській пустелі, розмовляв з преподобним Паісієм, про що згадує авва Іоанн Колов; далі, повідомляє агіограф – відвідував Василія Великого, в далеких скитах Каппадокії.
Мешкав сам по собі, тому історично і по житіям дуже важко обґрунтувати його приналежність до кліру будь якої церкви. Але, якщо врахувати той факт, що трудився він у сані ієродиякона, то, хтось його, все ж висвячував.
Існує дві версії житія преподобного, але обидві спірні.
За однією, Єфрем Сирін був учнем святителя Якова Низибійського, під благодатним керівництвом якого, він, від природи запальний і непокірний, стяжав лагідність і смирення. Однак ця версія мало ймовірна, оскільки згідно з нею святитель Яків, нібито, брав Єфрема на перший Вселенський собор 325 року. Але за часів Нікейського собору Єфрем Сирін був ще юнаком і в списках учасників собору ніяк не числиться.
Більшої уваги заслуговує версія Святителя Димитрія Ростовського. Але все ж біографія Єфрема Сиріна залишається величезним полем діяльності для дослідників істориків-богословів.
Лікуй перш саме себе, а якщо не можеш, то оплакуй сліпоту свою. Преп. Єфрем Сирін.
Сучасники називали Єфрема «лірою Святого Духа». Сам Єфрем Сирін називав себе людиною невченою, малоосмисленою. Але ми розуміємо, що це сказано ним лише через смирення. Його вченості, за висловом Феодорита, дивувався сам Василь Великий. Між ними відбулася достопам`ятна зустріч. У творах самого Єфрема видно гарне знайомство з творами не тільки християнських учених, але й з еллінською мудрістю, з язичницькою міфологією і початком тодішнього природознавства.
Його твори ще за життя були перекладені на грецьку мову. За словами Ієроніма, вони читалися в Церквах після Святого Письма, як це робилося в давнину з творами Єрма і Климента Римського. Число його творів, по Фотію, до 1000, не рахуючи складених ним молитов, які ввійшли частково в богослужбове вживання, а також віршів, що висловлювали церковне вчення та покладені на народні наспіви.
Сирійці співали його піснеспіви як псалми і народні пісні. Особливу ціну його тлумаченням надає знання єврейської мови, етнографії та географії Палестини. Кращу частину праць складають проповіді, особливо повчальні.
За матеріалами unian