Преподобний князь Федір Острозький – один з небесних покровителів української державності.
Згідно з церковним календарем, 11 серпня є днем вшанування пам’яті преподобного Федора, князя Острозького, преподобного Києво-Печерського.
Можемо виділити не один десяток родів, які залишили помітний слід в історії українських земель. Одним з найяскравіших прикладів державницької значущості є історія роду князів Острозьких. Майже три сторіччя його представники прямо чи опосередковано впливали на економіку, релігію, культуру, політику не лише України-Русі, а й Східної Європи загалом. У монографії «Князь Костянтин Острозький і його культурна праця» митрополит Іларіон писав: «Історія роду князів Острозьких – це найтрагічніша історія. Це й символічна історія, – це вся історія України…»
Зазирнувши в історію роду Острозьких, сягнемо його коріння, адже князь Федір Острозький був сином і спадкоємцем основоположника династії – князя Данила з Острога. Серед його предків: княгиня Ольга, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, король Данило Галицький.
У 1386 р. Федір Острозький отримав монаршу грамоту від короля Польщі Ягайла на управління його землями, серед них і місто Острог, в 1390 р. від короля Польщі Ягайла та 1393 р. від королеви Польщі Ядвіги князь Федір Острозький отримав грамоти на підтвердження його права на Острог, Корець, Заслав, Хлапотин, Іванин, Хрестовичі, Красне та інші помістя з прилеглими територіями у дідичне (спадкове) володіння. У 1396 р. князь Федір Острозький отримав від Великого князя Литовського Вітовта поновлення привілею на місто Острог та підтвердження права на інші земельні володіння. Таким чином, Федір Данилович зумів закріпитися в Острозі і розширити свої володіння на територію південно-східної Волині. Польський дослідник Тадеуш Трайдос зазначає: «Острог Федора став поряд із Луцьком другою політичною резиденцією Волині.»
Вважається, що 15 липня 1410 р. князь Федір Данилович брав участь в одній з найбільших баталій в історії Середньовічної Європи – битві під Грюнвальдом. Предметом збройного протистояння в ході «Великої війни» 1409-1411 рр. між Тевтонським лицарським орденом з однієї сторони та альянсом Великого князівства Литовського та Королівства Польського з іншої стали Жемайтійські землі. В результаті запеклого бою війська тевтонців були розгромлені, а близько третини воїнів та вище керівництво ордену, включно з 26-м великим магістром Тевтонського ордену Ульріхом фон Юнгінгеном, полягли на полі бою.
У 1418 р. Федір Острозький був учасником Вселенського церковного собору у Констанці. Головною метою цього з’їзду було подолання розколу римо-католицької церкви та вирішення ряду важливих геополітичних питань. Зауважимо, що серед запрошених правлячих герцогів, послів від королів був і представник галицьких земель, які раніше входили до складу Галицько-Волинської держави, – «князь Червоної Русі», тобто претендент на Галицько-Волинську спадщину. На думку Леонтія Войтовича, таким претендентом серед усіх діячів того часу міг бути лише князь Федір Острозький: «Лише цей князь міг з’явитися у складі литовської делегації на соборі в Констанці з пишним титулом «високородовитого шляхетного князя Червоної Русі» і з гербом, у якому були об’єднані елементи давніх гербів його предків короля Данила Романовича (двоголовий орел) і наступних Даниловичів (хрест).»
Князь Федір Острозький й надалі брав участь у збройних протистояннях з німецькими хрестоносцями на стороні гуситів, а також захищав землі Волині і Поділля від поляків з мечем у руках. В 20-30-ті рр. XV ст. він підтримував Свидригайла Ольгердовича у боротьбі за великокняжий литовський престол, проявивши непересічний хист полководця. Все своє свідоме життя князь Федір Данилович був людиною світською, був одружений з Агафією Чурилівною Бродівською та мав шістьох дітей, вів активне військове, політичне та соціальне життя. Попри те, близько 1440 р. у похилому віці прийняв постриг у ченці Києво-Печерського монастиря під іменем Феодосій, жив у Дальніх Печерах монастиря, де й скінчилося його земне життя, нині там спочивають його мощі.
Наприкінці XVI – на початку XVIІ ст. князя Федора Острозького було канонізовано як преподобного (християнського святого, чиє земне життя завершилося у монашому сані). Завдяки іконопису, до наших днів дійшов ряд зображень одного з перших представників роду Острозьких.
Відомий краєзнавець Волині та громадський діяч Аполлон Сендульський у селі Сивки Острозького повіту (нині с. Сивки Білогірського району, Хмельниччина) у 1875 році збудував храм, освячений у честь преподобного Федора, князя Острозького. На території Острога, у приміщеннях бувшого монастиря капуцинів XVIІІ ст., з 2005 р. функціонує студентсько-викладацький храм, епонімом якого є князь Федір Острозький. Один з приділів відновленого Богоявленського храму в 1901 р. теж був освячений у честь Федора Острозького, а в 1907 р. до родового собору князів Острозьких на Замковій горі з Києва було перенесено частку мощей преподобного Федора.
За матеріалами ostrohcastle