22 вересня Православна Церква вшановує пам’ять святого пророка Іони — одного з дванадцяти малих пророків Старого Завіту. «Малими» цих пророків називають не через меншу духовну вагу їхнього служіння, а через порівняно невеликий обсяг книг, що носять їхні імена. Книга пророка Іони особлива: у ній значно більше розповідається не про пророцтва, а про самого пророка, його покликання, страх, непослух, покаяння та дивовижне Боже милосердя.
Історія Іони має особливе значення і для християн, адже Сам Господь Ісус Христос згадує пророка та пов’язує його триденне перебування в череві великої риби зі Своєю смертю і Воскресінням.
Хто такий пророк Іона
За Священним Переданням існує кілька версій щодо походження пророка. Згідно з однією з них, Іона жив і пророкував у VIII столітті до Різдва Христового, за царювання Єровоама II, та був пов’язаний із пророчим служінням Єлисея.
Інше передання, відоме, зокрема, зі святоотцівських тлумачень, ототожнює Іону із сином сарептської вдови — хлопчиком, якого пророк Ілля воскресив із мертвих.
Втеча від Божого покликання
Господь посилає Іону до Ніневії — великого міста, столиці могутньої Ассирії:
«Встань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо злодіяння його дійшли до Мене».
Проте Іона не виконує Божого наказу. Замість дороги до Ніневії він сідає на корабель, що прямує у протилежний бік. Пророк намагається втекти від дорученої йому місії.
Та від Бога втекти неможливо.
Невдовзі на морі здіймається страшна буря. Моряки, намагаючись зрозуміти причину лиха, кидають жереб, і він випадає на Іону. Пророк визнає свою провину і просить кинути його за борт. Щойно це відбувається, море заспокоюється.
Але Господь не залишає Свого пророка.
Іону поглинає велика морська істота. У її череві він перебуває три дні й три ночі, молячись до Бога. Після цього за Божим велінням вона викидає пророка на сушу.
«Знамення пророка Іони»
Саме ця частина історії набуває особливого значення у Новому Завіті.
Коли книжники й фарисеї вимагали від Христа знамення, Спаситель нагадав їм про Іону:
«Бо як Іона був у череві кита три дні і три ночі, так буде Син Людський у серці землі три дні і три ночі» (Мф. 12:40).
Таким чином, історія старозавітного пророка стає прообразом смерті, перебування у гробі та Воскресіння Христового. Іона виходить із морської безодні живим — Христос воскресає з мертвих, перемагаючи смерть.
Покаяння Ніневії
Після свого спасіння Іона вже не тікає. Він вирушає до Ніневії й починає проповідувати її мешканцям, попереджаючи про загибель міста.
Але його проповідь була не просто проголошенням неминучої кари. У самому Божому попередженні містився заклик до зміни життя. Якби спасіння було неможливим, не було б потреби посилати до Ніневії пророка.
Ніневитяни почули цей заклик. Від простих людей до царя вони оголосили піст, покаялися у своїх гріхах і звернулися до Бога.
І Господь змилосердився над містом.
Саме тут відкривається одна з головних думок книги Іони: Бог не прагне загибелі грішника — Він очікує його покаяння.
Чому Іона засмутився
Побачивши, що Ніневія не була знищена, пророк засмутився. І тоді Господь дав йому ще один урок.
Біля куреня Іони виросла рослина, яка давала йому тінь і захищала від палючого сонця. Пророк радів їй. Але наступного дня черв підточив рослину, і вона всохла.
Іона пожалів її.
Тоді Господь сказав:
«Ти шкодуєш за рослиною, над якою ти не трудився і якої не вирощував… хіба Мені не пожаліти Ніневії, міста великого, у якому понад сто двадцять тисяч людей, які не вміють відрізнити правої руки від лівої, і безліч худоби?» (Іона 4:10–11).
Цими словами завершується книга пророка Іони — фактично запитанням Бога до людини.
І це запитання залишається актуальним і сьогодні.
Ми часто бажаємо справедливості для інших і милосердя для себе. Людині легко поставити крапку там, де Господь залишає можливість для покаяння. Історія Ніневії показує: доки людина здатна змінитися, двері Божого милосердя залишаються відкритими.
Пророк Іона нагадує також, що від Божого покликання неможливо сховатися. Ми можемо сперечатися з Богом, боятися, тікати й навіть обирати шлях у протилежний бік. Але Господь здатний повернути людину навіть із тієї дороги, на яку вона ступила через власний страх чи непослух.
А три дні Іони в морській безодні для християн стали ще й великим старозавітним образом майбутньої перемоги Христа над смертю.
Тому книга пророка Іони — це не лише дивовижна історія про пророка і велику рибу. Це книга про покаяння, послух, Боже довготерпіння і надію. Про Бога, Який не поспішає карати, а дає людині можливість повернутися.

