Досить часто людина буває не готова до змін в собі, не здатна відкрити душу для діалогу з Богом. Але раптові події в житті, несподівані чудесні зустрічі можуть стати тим першим кроком, завдяки якому відкривається Світло Істини, а Слово Боже стає вказівною зіркою на життєвому шляху. Саме таке перетворення ми спостерігаємо в історії зустрічі Ісуса з жінкою-самарянкою, описаною в Євангелії від Іоанна.
Зустріч з самарянкою
Спекотним літнім днем Ісус зі своїми учнями мандрував з Юдеї до Галілеї через Самарію. Зупинившись поблизу міста Сихар (давня назва Сихем), Він залишається біля криниці праотця Іакова очікувати учнів, які пішли купити їжі. В цей час по воду прийшла місцева жителька, самарянка. Ісус звернувся до неї, попросивши води, чим викликав у жінки неабиякий подив. В ті часи не тільки існувала ворожнеча між юдеями та самарянами і точилися запеклі суперечки, хто з них правдивіше розуміє Господа, але й розмова чоловіка-юдея з жінкою-іноплеменкою вважалася чимось непристойним.
Та для Сина Божого не існує різниці між людьми, Він, покликаний для спасіння людства, читає душу кожного і знаходить слова, що пробуджують Любов і Віру. Так сталося і того разу. На здивоване запитання жінки про те, як юдей насмілився заговорити з самарянкою, Ісус відповів: “Коли б ти знала дар Божий, коли б ти знала, хто говорить із тобою, то ти б попросила Його, а він дав би тобі живої води…” Самарянка не зрозуміла глибокої сутності слів Господа і зацікавилася, а де ж в нього вода. Подальша бесіда прояснила, що мав на увазі Ісус, говорячи про “живу воду”. І самарянка, яка не відрізнялася благочестивою поведінкою, зажадала пізнати правдиву віру. Палке бажання припасти до джерела живої води йшло з самого серця грішниці. Жінка виявилася обізнаною про пришестя Месії на ім’я Христос, і Ісус зізнався, що це Він і є.
Натхненна Істиною, що відкрилася перед нею, самарянка покликала й інших жителів міста, щоб і вони переконалися в тому, що ця людина перед нею і є Месія. Ісус провів з жителями Самарії 2 дні. За цей час спілкування з Ним докорінно змінило їх розуміння Бога, допомогло відкрити душі для справжньої Віри і зробило їх Його учнями. Самаряни надали Ісусові титул “Спаситель світу”, чим відразу показали глибину свого сприйняття Божого вчення.
Готовність Сина Божого до спілкування з будь-ким незалежно від статі і вірувань, Його здатність бачити в душах людей і розпалювати в них вогонь Віри, має стати всім нам прикладом. Ми не можете заздалегідь знати, хто зустрінеться нам на життєвому шляху, хто потребує від нас слів підтримки, кому ми допоможемо пізнати Бога. Але відкрита душа й істина Віра в Господа нашого підтримає кожного в благих намірах.
Самарянка після зустрічі з Ісусом стала християнкою і разом із синами прийняла мученицьку смерть в 66 році в Римі. З жінки живцем здерли шкіру і вкинули до колодязя. Православна Церква вшановує самарянку в п’яту Неділю 5 після Пасхи та 20 березня.