Сава Освячений – видатна постать в християнстві, шанована і православними, і католиками. Під його керівництвом було засновано декілька монастирів (лавр). Преподобний Сава написав перший чернечий устав, який отримав назву Єрусалимський Типікон і правилами якого в православних церквах керуються і сьогодні. Православний світ вшановує його пам’ять 18 грудня.
Роком народження Сави Освяченого вважають 439. Народився майбутній святий у місті Муталаска, що розташоване в Каппадокії . Його батьки, воєнноначальник Іоанн та Софія, були благочестивими християнами. Ще в дитинстві, коли батькові випало поїхати на довгий термін до Олександрії, куди він взяв з собою дружину, Саві довелося залишитися під опікою дядька. У віці 8 років він пішов до монастиря святої Флавіани та став там послушником. Маючи неабиякі здібності до навчання, Сава досить швидко навчився читати та вивчив Святе Письмо. Приїхавши додому після багаторічної відсутності, батьки марно благали сина повернутися до світського життя. Сава вирішив залишитися в монастирі і по досягненню 17 років прийняв чернечий постриг. В обителі святої Флавіани юнак провів 10 років.
Потім життєвий шлях привів молодого монаха, який за успіхи в молитві та пості був удостоєний дару чудотворіння, до Єрусалиму , а звідти – до монастиря Євфимія Великого. Преподобний Євфимій після близького знайомства з Савою рекомендував йому для подальшого служіння Господу обрати монастир авви Феоктиста. Юнак прислухався до поради і до 35 років був послушником обителі з суворим спільножительним уставом.
Після смерті старця Феоктиста Сава отримав дозвіл та благословення, щоб затворитися в печері. Протягом 5 років він покидав печеру тільки по суботах, щоб прийняти участь у богослужіннях. Весь цей час преподобний Євфимій спостерігав за життям і духовним ростом молодого монаха. Через деякий час він став брати Саву Освяченого з собою до пустелі Рув, де продовжував його навчання та виховання. Після того, як преподобний покинув цей світ, Сава у 475 році оселився в печері біля монастиря Герасима Йорданського. До нього почали стікатися учні, разом з якими у 484 році Сава збудував печерну церкву, що пізніше стала основою лаври Сави Освяченого. Також за період його життя в пустелі було побудовано не менше семи лавр.
Преподобний Сава не уникав богословських спорів та обґрунтовано відстоював свою точку зору на чернече життя. В переліку чудес, звершених його молитвами та зафіксованих його сучасником та життєписцем Кирилом Скіфопольським, є і зцілення важкохворих та біснуватих, і поява джерела посеред лаври, і дощ в посуху. В 532 році святий мирно відійшов до Господа. Його мощі вшановуються як нетлінні, і 12 листопада 1965 року були повернені до Лаври Сави Освяченого після довгого зберігання у церкві Святого Антонія у Венеції.