Життя Феодосія Чернігівського, чию пам’ять православні вшановують 18 лютого та 22 вересня, достойне вивчення та наслідування. Історики, що досліджували його життєвий шлях, ще й досі не можуть дійти згоди щодо окремих подій, які стосуються дитинства і юнацтва майбутнього святителя. Але це не заважає нам прийняти той факт, що Феодосій з юних років обрав шлях служіння Богу і достойно пройшов його до останнього свого подиху.
Походження та юні роки святителя Феодосія
Приблизною датою народження Феодосія Чернігівського більшість дослідників називає початок 30-х років XVII сторіччя. Народився він у родині ієрея Микити та його дружини Марії в Подільській губернії (хоча в історичних документах зустрічаються різні варіанти місця народження). Вважається, що подружжя походило з давнього дворянського роду православних українських шляхтичів Полоницьких-Углицьких, до якого належали такі відомі історичні постаті, як київський протопоп Іоанн Углицький та ієромонах Видубицького монастиря Йоаникій Углицький.
Початковою освітою Феодосія займалися батьки, і вже в юні роки він проявив зацікавленість до Божого Слова. Наприкінці 40-х років майбутній святитель вступив до Києво-Братської колегії при Богоявленському монастирі, де й продовжив навчання під керівництвом архімандрита Інокентія (Гізеля), а згодом – ігумена Лазаря (Барановича). Ректори та наставники колегії, яка в той час була відомим осередком освіти та науки в Україні, залишили у Феодосія почуття любові, вдячності та поваги на все життя. Багато учнів того часу продовжили свій життєвий шлях як послідовні поборники Української Православної Церкви.
Часи служіння Церкві та Господу
Деякі історичні джерела стверджують, що Феодосій так і не закінчив навчання, а разом зі своїм родичем Євстафієм (Євстратієм) Полоницьким пішов до війська Богдана Хмельницького. Повернувшись під кінець 50-х років до Києва він прийняв чернечий постриг і взяв собі ім’я на честь преподобного Феодосія Печерського. З цього моменту його життя нерозривно пов’язане з Церквою. Сучасники відмічають доброчесність і духовну мудрість Феодосія, а згодом розкрилися його таланти до ефективного монастирського управління.
1658 рік – висвячення на ієродиякона, служба управителем адміністративних справ у Свято-Софіївському кафедральному соборі.
1662 рік – Феодосій став ігуменом Свято-Онуфрієвського монастиря під містом Корсунь.
1664 рік – призначення настоятелем Києво-Видубицького монастиря, який на той час перебував в запустінні. Феодосій не тільки зміг організувати братію для наведення ладу в обітелі, але й заснував музичну школу, хор якої став відомим далеко за межами монастиря.
1679 рік – Феодосій стає намісником архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря (Барановича).
З 11 вересня 1692 року святий Феодосій обраний на Соборі архиєпископом Чернігівським та Новгород-Сіверським. За період управління єпархією він приділяв багато уваги будівництву нових церков та монастирів, реставраціі та підтриманню в належному стані вже існуючих. Опікувався роботою друкарні при Чернігівському Свято-Троїцькому Іллінському монастирі. Святитель Феодосій слідкував за правильністю богослужінь, моральним станом духовенства та вірян, сам був для них взірцем доброти та смиріння. Щодня таємно виділяв власні кошти для годування старців та підтримки бідних парафіян.
Смерть святителя
Мощі святителя багато разів являли дива, даруючи одужання тим, хто звертався до Феодосія за допомогою. Сьогодні він вважається покровителем і захисником тих сміливців, що ліквідовували наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. До святителя звертаються з молитвами хворі на онкологічні захворювання, просять захисту від наклепу та сімейних проблем.
Дні вшанування Феодосія Чернігівського – 5 лютого та 9 вересня.