Апостол Фома: житіє, проповідь та мученицька смерть

Через сім днів після Пасхи, в Антипасху, а також 6 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола Фоми (Хоми, Томи) — одного з дванадцяти найближчих учнів Ісуса Христа.

Хто такий апостол Фома

Святий апостол Фома (грец. Θωμᾶς) походив із галілейського міста Пансада та займався рибальством. Почувши благовістя Ісуса Христа, він залишив усе та пішов за Спасителем. Господь обрав Фому до числа Своїх дванадцяти апостолів.

Про життя святого Фоми до зустрічі з Христом відомо небагато. Найвідоміший євангельський епізод, пов’язаний із ним, стався після Воскресіння Христового. Саме через нього в народі з’явився відомий вислів «Фома невіруючий».

Коли воскреслий Христос явився учням, Фоми серед них не було. Почувши розповідь інших апостолів, він засумнівався у Воскресінні Спасителя. Згодом Ісус знову явився учням і звернувся до Фоми, дозволивши йому побачити Свої рани.

«Не будь невіруючим, але віруючим», — сказав Спаситель.

На це Фома відповів:

«Господь мій і Бог мій!» (Івана 20:28).

За словами святителя Іоана Златоуста, той, хто спочатку виявив слабкість у вірі, з Божої благодаті став одним із наймужніших, найревніших і найневтомніших проповідників Євангелія.

Апостол Фома в Євангелії

Ще до Воскресіння Христового Євангеліє від Іоана двічі особливо згадує апостола Фому.

Коли Ісус Христос вирішив іти до Юдеї, щоб воскресити Лазаря, Фома сказав іншим учням:

«Ходімо й ми, щоб померти з Ним» (Івана 11:16).

А під час прощальної бесіди Спасителя з апостолами, коли Господь сказав: «Куди Я йду, ви знаєте, і дорогу знаєте», саме Фома запитав:

«Господи! Не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати дорогу?» (Івана 14:5).

У відповідь Христос промовив одні з найвідоміших слів Євангелія: «Я є путь, і істина, і життя».

Проповідь апостола Фоми в Індії

Після Вознесіння Ісуса Христа та Зішестя Святого Духа апостоли розділили між собою землі, куди мали вирушити з проповіддю Євангелія.

За церковним переданням, Фомі випав жереб проповідувати на Сході — серед парфян, мідян, персів, бактрійців та народів Індії.

Спочатку апостол сумував через складність такого служіння. Однак Господь явився йому у видінні, зміцнив його та пообіцяв Свою допомогу.

Згодом святий Фома проповідував у Парфії, Мідії та Індії, навертаючи людей до християнської віри.

Апостол Фома та палац індійського царя

Церковне передання зберегло розповідь про те, як один індійський цар вирішив збудувати розкішний палац. Фома назвався будівничим і отримав від правителя кошти на будівництво.

Проте замість спорудження земного палацу апостол роздавав отримане золото нужденним та проповідував людям Христа. Так він виконував слова Спасителя про скарби на небі.

Коли цар довідався, що його палац навіть не почали будувати, а гроші роздані бідним, він розгнівався і наказав ув’язнити Фому.

Невдовзі тяжко захворів брат царя. За переказом, у видінні йому були показані прекрасні небесні оселі. Коли він захотів обрати одну з них, ангел сказав, що вона належить його братові-царю, адже її спорудив Фома на роздане бідним золото.

Після цього цар зрозумів духовний сенс вчинку апостола, звільнив його з темниці та прийняв християнське вчення.

Апостол Фома та Успіння Богородиці

Церковне передання також пов’язує апостола Фому з Успінням Пресвятої Богородиці.

Коли настав час земного Успіння Божої Матері, апостоли чудесним чином зібралися в Гефсиманії. Однак Фома, який перебував далеко в Індії, прибув лише на третій день після поховання.

Він дуже сумував, що не зміг попрощатися з Богородицею. Тоді апостоли вирішили відкрити гробницю, щоб Фома міг поклонитися Її пречистому тілу.

Але тіла Божої Матері в гробниці не було — там залишилася лише плащаниця. За церковним переданням, це стало свідченням того, що Пресвята Богородиця була взята Господом на Небо.

Таким чином, як сумнів Фоми став особливим свідченням Воскресіння Христового, так і його запізнення на поховання Богородиці, за Переданням Церкви, стало свідченням Її взяття на Небо.

Чудеса апостола Фоми

Після цього святий Фома продовжив проповідь в Індії.

За переказом, у Меліапорі він здійснив диво, яке привело багатьох людей до віри. На одному місці лежало величезне дерево, яке не могли зрушити навіть слони. Апостол прив’язав до нього свій пояс і сам відтягнув дерево на значну відстань. Згодом його використали для будівництва християнського храму.

Побачивши це чудо, багато язичників увірували в Христа.

Мученицька смерть святого апостола Фоми

Апостол Фома проповідував Євангеліє до самої своєї мученицької смерті. За християнським переданням, за віру в Христа його ув’язнили та піддали тяжким тортурам.

Зрештою святого пронизали списами, після чого він відійшов до Господа.

Переказ свідчить, що згодом частину мощей святого апостола Фоми перенесли до Едесси в Месопотамії, де на його честь було споруджено храм. До святині приходили християни з різних земель.

Частини мощей апостола Фоми сьогодні також пов’язують з Індією, Афоном та іншими християнськими святинями.

День пам’яті апостола Фоми

6 жовтня Православна Церква вшановує святого апостола Фому — учня Христового, який пройшов шлях від сумніву до непохитної віри та відданого апостольського служіння.

Його історія нагадує: сумнів не завжди є запереченням віри. Для людини, яка щиро шукає істину, він може стати дорогою до глибшого пізнання Бога.

Саме Фома, який спочатку не повірив свідченню інших про Воскресіння, після зустрічі з воскреслим Христом промовив одне з найсильніших сповідань віри в Євангелії:

«Господь мій і Бог мій!»