(грец. απόστολος, «посланець») — у Новому Заповіті звання дванадцяти найближчих послідовників, учнів Ісуса Христа. У ранньому християнстві термін позначав бродячих проповідників християнства.
У Новому Завіті є два основні значення терміна «апостол». У найширшому, загальному розумінні, будь-яка людина, котра може бути посланою Богом через Церкву з певним завданням, не залежно від того, керуватиме вона чи ні (порівняйте Фил. 2:25), може підпадати під визначення терміну «апостол». Це широке значення походить від взаємозв’язку між іменником «апостол» та дієслова грецької мови «посилати».
Проте, в Новому Завіті значно ширше вживання слова «апостол» у вузькому конкретному значенні — коли йдеться лише про вибрану групу апостолів Христа. Слово, яке зазвичай перекладається як «апостол» (та його варіанти, вираженні іменниками та дієсловами) зустрічається 80 разів у грецькому Новому Завіті. Не менше, ніж у 73 з цих випадків воно має спеціалізоване і обмежене значення слова.