Святий Лаврентій (†10 серпня 258, Рим, Італія)** — один із найшанованіших ранньохристиянських мучеників, диякон Римської Церкви та покровитель убогих.
У 257 році римський імператор Валеріан видав жорстокий указ, яким наказував страчувати всіх єпископів, священників і дияконів. Після мученицької смерті Папи Стефана І, наступного року загинув і його наступник — Папа Сикст ІІ.
Коли Папу Сикста вели на страту, диякон Лаврентій ішов за ним, сумуючи, що не може віддати життя за віру разом зі своїм духовним отцем. Папа сказав йому пророчі слова: **«Я не залишаю тебе, мій сину. Через три дні ти підеш за мною»**.
Повернувшись, Лаврентій продав церковний посуд і пожертвував виручені кошти на допомогу бідним. Довідавшись про це, префект Рима зажадав, щоб диякон віддав церковне майно на потреби війська. Лаврентій відмовився, за що його піддали жорстоким тортурам. 10 серпня 258 року він прийняв мученицьку смерть, залишившись вірним Христові до кінця.
За свідченнями сучасників, над гробом святого Лаврентія відбувалися численні чуда. Його мощі зберігаються у римській базиліці **Сан-Лоренцо-ін-Лучіна** — одному з найдавніших храмів Вічного міста.