Як поширювалося християнство Україною? Хто стояв на початку виникнення Української Православної Церкви? Кому ми зобов’язані тим, що Київ був і залишається одним із духовних центрів християнства? Відповідь на ці питання можна знайти, якщо звернутися до життя та подвигів першого митрополита Київського і всієї Русі святителя Михаїла Київського (Михаїла I).
Історичні версії про першого митрополита
Перший глава Руської Церкви, митрополит Київський святитель Михаїл (988-992 роки), за різними історичними джерелами походив з Сирії, Болгарії або Сербії. Згадки про діяльність святителя можна знайти у Першому Новгородському літописі. Деяку інформацію до загальної картини життя патріарха додають Воскресенський та Никонівський літописи.
Саме у Никоновському літописі розповідається про візит Михаїла Київського разом з чотирма єпископами до Ростову в 991-му році.
Більшість церковних істориків схиляється до версії, що Першоієрарх був висвячений на Митрополита костантинопольським патріархом Миколаєм Хризовергом у X столітті, після чого разом з єпископами прибув до Києва. Виходячи з цього, можна стверджувати, що Михаїл I був присутній при Хрещенні Русі, а також благословив князя Володимира на будівництво Десятинної церкви та сприяв заснуванню церкви Архангела Михаїла, на місці якої тепер розташований Михайлівський Золотоверхий собор.
Інші дослідники історії Української Православної Церкви пов’язують діяльність митрополита Михаїла з часами, коли патріархом Константинополя був святий Фотій, а це стосується IX століття. Ця версія має підтвердження у праці архімандрита Києво-Печерської лаври Захарії “Палінодія”, яка була написана у 1621 році й ґрунтується на більш давніх джерелах. Про це говориться і в Густинському літописі, який описує прибуття Михаїла до Києва і його зустріч з князем Олегом у 886 році.
Роль святителя Михаїла в поширенні християнства у Новгороді та Ростові
Проповідницька діяльність митрополита Київського у Новгороді, куди він разом з архієреями прибув у 990 році, призвела до прийняття християнства місцевими жителями і повалення ідола, який втілював Перуна. В той час, коли святитель Михаїл віддавав свій час та сили поширенню Святої Віри у місті, його єпископи проповідували у навколишніх містечках та селах. Задоволений результатами їхньої сумлінної праці митрополит благословив єпископів на рівноапостольне служіння й відбув до Києва.
Рік потому Михаїл Київський продовжив свою місію вже у Ростові. Його стараннями люди наверталися до Слова Господнього, в той же час була закладена дерев’яна церква Успіння Богородиці, висвячені пресвітери та встановлено чин церковних служб.
Пам’ять про Михаїла, першого Київського митрополита.
За переданнями земне життя Михаїла Київського завершилося 15 (28 н.ст.) червня 992 року. Поховали митрополита у Києві, а у 996 році його мощі перенесли до новозбудованої Десятинної церкви.
У 1103 році мощі святителя Михаїла переносять до Ближніх Печер лаври. Історики припускають, що саме в той час відбулася канонізація Православною Церквою. А вже у 1730 році мощі були покладені до Великого Успенського собору Київо-Печерської лаври, там вони знаходилися до 3 жовтня 1941 року. У той страшний день Другої світової війни собор було підірвано, і мощі святителя були втрачені.
День пам’яті митрополита Михаїла Київського припадає на 15 (28) червня та 30 вересня (13 н. ст.) жовтня.