Митрополит Арсеній – просвітник Московії українського походження, блискучий проповідник та видатний богослов, – пам’ять якого Православна Церква вшановує 28 лютого, прожив складне життя, сповнене щирого служіння Вірі. Його життєвий шлях трагічно завершився у кам’яному мішку Ревельської в’язниці у віці 70 років. Православний священномученик помер від голоду та холоду, але своїх переконань так і не зрікся.
Життєпис митрополита Арсенія (Мацеєвича)
1697 рік. У місті Володимир (у 1944—2021 роках — Володимир–Волинський) у родині православного священика, що походив з волинського шляхетського роду, народився син. Мирське ім’я майбутнього митрополита Олександр Іванович Мацеєвич. У місцевій духовній школі він здобув якісну початкову освіту, а потім продовжив навчання у Львівській католицькій академії.
1715 рік. Полишає уніатство та вступає до Київської академії, де майже відразу привертає увагу викладачів своїм хистом до проповідництва. В результаті чого у 1716 ріці був направлений проповідником у Новгород-Сіверський Спаський монастир Чернігівської єпархії, де і прийняв постриг від архімандрита Геннадія (Стефановича). З цього моменту продовжує свою діяльність з чернечим ім’ям Арсеній. За час перебування у Чернігові дуже зблизився з архієпископом Антонієм (Стаховським).
У 1717 році був висвячений у сан ієродиякона. І вже у 1718 році знову повертається до Київської академії, щоб продовжити навчання. У 1723 році приймає сан ієромонаха та залишається проповідником в академії до 1726 року.
Подальша діяльність Арсенія пов’язана зі служінням проповідником при Київському архієпископові Варлаамі та проживанням у Києво-Печерській лаврі. У 1730 році Арсеній отримує запрошення від митрополита Тобольського Антонія та вирушає у довгу подорож. По прибуттю на місце при архієрейському будинку виконував послух проповідника та духівника, екзаменував ставлеників. Брав активну участь у наверненні язичників і в боротьбі зі старообрядництвом.
На початку 1733 року з благословення Антонія, вже у сані ієромонаха, він відправляється до Болдинського монастиря, дорогою відвідує Холмогори для зустрічі з архієпископом Архангелогородським. Після цього шлях пролягає через Соловецький монастир, в якому він багато полемізує із засланими туди старовірами-розкольниками.
1734-1736 роки: бере участь у Камчатській експедиції під керівництвом Беринга, після якої разом з деякими іншими учасниками був затриманий через “секретну справу”. Через незавершенне розслідування не зміг взяти участь у руській місії до Лондона, куди Арсенія хотів відправити Святіший Синод. Тільки у січні 1737 завдяки заступництву архієпископа Амвросія Юшкевича перед імператрицею Мацеєвича було звільнено з-під варти. Після цього він деякий час викладав закон у Кадетському сухопутному корпусі, а потім – у гімназії при Академії Наук.
Навесні 1741 року Арсенія було висвячено на митрополита Тобольського та всього Сибіру. Сильний богослов та блискучий проповідник, який послідовно відстоював право Церкви на незалежність від світської влади, у травні 1742 митрополит Тобольський був переведений на Ростовську кафедру та призначений членом Святішого Синоду.
Прихід до влади в Росії імператриці Катерини Другої посилив курс державної політики на позбавлення Церкви монастирських земель, про що митрополит Арсеній досить жорстко висловився у своїх донесеннях. У квітні 1763 року після розгляду першого донесення імператрицею митрополит був засланий в Архангельську єпархію в Миколаївський Карельський монастир.
Але на цьому зла доля не зупинилася, і через чотири роки після доносу одного з офіцерів позбавленого сану владику засудили до катувань до смерті. Згодом вирок змінили на довічне ув’язнення у в’язниці Ревеля, де Арсеній мученицькі помер 13 березня (28 лютого) 1772 року і був похований як пересічний мирянин.
Тільки на початку XX століття (1917-1918 роки) Помісний Собор РПЦ визнав недійсним позбавлення сану митрополита Арсенія (Мацеєвича). А вже у 2000 році Архієрейський Собор РПЦ зарахував митрополита до лику святих.
В 2004 році Українська Православна Церква Київський Патріархат додала Арсенія (Мацієвича) до лику святих.