Свято матері, яке відзначається в другу неділю травня, має глибоке духовне коріння. З давніх-давен його пов’язували з трьома Матерями: Божою Матір’ю, Матір’ю-Землею та земною матір’ю. Народна пісня каже: «Ой, я маю три матері, та всі три хорошії…», підкреслюючи цю тріаду любові та вдячності.
За радянських часів свято було заборонене, але віряни зберегли його у традиціях. У церквах відправляли служби на честь Пресвятої Богородиці, а жінок-матерів вітали з їхнім святом. Адже саме жінка, а не ангел, була обрана Богом як співтворець життя. Саме вона виношує нове життя, у яке Господь вдихає душу.
Оскільки весь травень присвячений Богородиці, привітати маму можна в будь-який день цього місяця, якщо не встигли 13-го.
Наші пращури святкували День Матері в особливий спосіб. У травні, коли зацвітає вишня та яблуня, діти поверталися додому, щоб уклонитися Материнській Долі. Вони обіймали дерева, цілували землю й дякували за життя. Закопували зерно, гроші, хліб — «щоб у добрі та спокої довіку бути». Потім йшли до хати з подарунками.
При вході казали:
«Пороги, пороги, із вас — дороги!
Дозвольте ступити, матір обійняти,
Сиву голубоньку поцілувати».
Мати вітала дітей свяченою водою:
«Вода до ніг — на долю,
вода до рук — на щастя,
вода на поріг — щоб у достатку жив наш рід».
Сини приносили хустки чи чобітки зі словами вдячності. Дарунки клали на стіл поруч із хлібом, символом достатку. Доньки дарували вишиванки, вишиті голубим та жовтим, без чорного кольору — «щоб мати добро творила».
Матір вітала також рідня й чоловік. Хорошим знаком було отримати коралі, ложку чи сон-траву — обереги миру та сили. Найкращим вважалося потай обсипати жінку пелюстками яблуневого цвіту — це дарувало здоров’я та щастя.
Ті, хто не міг приїхати, ставили вдома свічку перед образом Богородиці і молились за здоров’я матері:
«Вічко, свічечко, світи,
На матінку укажи,
В щасті-долі щоб жила,
Здоров’ячко берегла».
Зберігали також гілочки вишні та яблуні, зрізані на Мамин день. За переказом, мати й донька, позбавлені нащадків, після смерті стали деревами. Мати — вишнею, з ягідками-серцями, донька — яблунею, що дарує діток усім. Через це на могилах матерів ставлять у склянці вишневу й яблуневу гілочку та запалюють свічку з лівого боку — «від серця».
Історія сучасного свята бере початок у США. У 1910 році вчителька Анна Джервіс, яка втратила матір, вирішила присвятити їй день пам’яті. Вона зауважила, що в сім’ях, де шанують матір, діти виростають добрими. Її ініціативу підтримали учні й батьки, а вже 1914 року Конгрес США офіційно встановив День Матері на другу неділю травня.
Цей приклад надихнув і європейські країни — зокрема Швецію, Німеччину, Польщу. Згодом і український Союз Українок Галичини закликав святкувати День Матері. Від 1929 року свято стало популярним в Україні, але з приходом радянської влади в 1939 його заборонили.
Повернулося воно лише у 1990-х роках, спершу на рівні громадських ініціатив. І тільки у 1999 році за указом Президента України Леоніда Кучми День Матері став офіційним державним святом.
Я вірю, що цей день знову стане по-справжньому родинним. Бо ж недарма в Божій Заповіді сказано:
«Шануй батька і матір твою,
щоб тобі було добре
і щоб ти довго прожив на землі».