У п’ятницю Світлої седмиці Православна Церква прославляє ікону Божої Матері “Живоносне Джерело”. В цей день після Літургії перед іконою проводять церковний чин освячення води, якою віряни окроплюють свої городи й сади і закликають допомогу Господа і Богородиці на дарування урожаю.
Диво Живоносного Джерела
Образ Божої Матері “Живоносне Джерело” відносять до чудотворних ікон, історичне коріння яких сягає вікових глибин. Традиція шанування ікони бере початок від середини V сторіччя, коли візантійським імператором Левом I був побудований храм “Живоносне Джерело” в пам’ять його першої зустрічі з Дивом. В 450 році, ще будучи звичайним воєводою, Лев Маркел вирішив прогулятися гаєм на околиці Константинополя. День був ясний і спекотний. В гаю Лев зустрів сліпця, що заблукав і не міг знайти дороги вже декілька днів. Незрячий майже знесилів і мучився спрагою. Воєвода перейнявся співчуттям до страждань чоловіка і вирушив на пошуки хоч якогось джерела, щоб напоїти немічного. Блукаючи серед кипарисів воїнові все ніяк не вдавалося знайти воду. Аж раптом він почув голос, який назвав його імператором і спрямував до джерела, повелівши змастити сліпому очі водою. Це промовляла Божа Матір. Виконавши повеління, Лев став свідком Дива зцілення і прозріння. Чутка про чудодійне джерело швидко рознеслася поміж вірянами, а Лев, ставши імператором, як і передрікала Цариця Небесна, збудував на її честь величний храм.
Непроста доля храму
Візантійські імператори протягом віків вважали за свій обов’язок турботу про храм Живоносного Джерела, і Богородиця наповнювала ці місця своєю благодаттю і турботою, являючи чудеса зцілення від фізичних вад. Але у 1453 році Візантія була завойована турками. Захопивши столицю, вони зруйнували храм і приставили до джерела стражника, який не підпускав християн до святині. Минали роки, заборони на рахунок відвідин святого місця були пом’якшені, і вірні послідовники Слова Ісуса побудували на тому місці невелику церкву. Та і їй не судилося довго проіснувати. У 1821 році споруда була зруйнована, а джерело засипане. Християни, не покладаючи рук, розібрали руїни і розчистили джерело. Згодом серед уламків знайшли папір з переліком 10 чудес, що сталися в цьому місці з 1824 по 1829 роки.
В часи султана Магмуда II на території Османської імперії православним дозволили проводити богослужіння. Цим правом скористалися для відбудови храму над Живоносним Джерелом, який у 1835 році урочисто відкрив і освятив Патріарх Константин. При храмі було облаштовано лікарню і богадільню.
Ікона Божої Матері “Живоносне Джерело”
Образ Пресвятої Богородиці “Живоносне Джерело” являє собою зображення Божої Матері з Немовлям на грудях, що сидить у купелі. Згодом в композицію стали включати ще водойму або фонтан. Найстарішою іконою “Живоносне Джерело”, що збереглася до наших часів, вважають образ, знайдений у Криму і датований XIII століттям. На Русі ікони такого типу стали з’являтися з XVI століття.
Традиція шанування Богородиці і зведення на її честь храмів поблизу водойм, криниць і джерел, про які йшла слава як про цілющі, досить поширена в Україні. У 1913 році храм Живоносного Джерела було побудовано у Києві на території Лаври. Церква постраждала у часи другої світової війни і була відбудована лише у 2001 році. Ікона Богоматері “Живоносне Джерело” у храмах дарує втіху і зцілення всім, хто приходить з палкими молитвами, хто проявляє тверду Віру і щиру Любов до Неї.