Почаївська Ікона Божої Матері — чудотворна ікона Божої Матері, одна з найшанованіших Православною церквою. Шанується також римо-католицькою і греко-католицькою церквами. Зберігається у Почаївській Лаврі (Почаїв, Крем’янецького району, Тернопільської області).
Ікона написана олійними фарбами у строго візантійському стилі на простій дошці з липи, підбитій знизу (щоб не гнулась) двома дубовими перекладинами. Відображає матір Божу в пояс з Богодитиною на правій руці. Зверху на іконі монограма — «Марія Діва»; з правого боку Спасителя — монограма «Ісус Христос». Також на іконі на клеймах зображені святі: пророк Ілія, мученик Міна, первомученик Стефан, преподобний Авраамій. Знизу — святі жінки: Параскева, Катерина, Ірина-діва.
На списках ікони часто внизу ікони зображується відбиток стопи на скелі, оповитій хмарами — як пам’ять про переказ про явлення Божої Матері на горі Почаївській, де залишився слід її ноги.
Інколи образі Почаївської Божої Матері Марію і Ісуса зображають у «первинному» вигляді, тобто без корон; або ж корона присутня лише у Пресвятої Діви.
Дуже рідко зустрічаються списки Богоматері Почаївської — «ліворучиці».
У 1866 році для чудотворної ікони виготовлена риза з 2-х фунтів чистого 82-ї проби золота і 20-ти золотників. Для прикрас використано дорогоцінне каміння.
Походження образу не з’ясоване. Ікона написана давнім візантійським письмом, відтак могла бути створена або у Візантії, або в Болгарії.
В 1597 році монастирю її подарувала заможна вдова луцького земського судді Анна Гойська, що володіла Почаєвом у другій половині XVI століття. Вважається, що в 1559 році цю ікону Анні подарував грецький митрополит Неофіт (згодом — константинопольський патріарх) на знак вдячності за сердечний прийом у Почаєві, через який він проїздив, повертаючись із Московії. Відтоді образ став святинею дому Гойської.
Між періодами життя постатей, зображених на іконі, відстань у кілька сотень років. На цій підставі вчені вважають, що оригінал міг бути сімейною іконою митрополита Неофіта, його родовою реліквією.
Переказ повідомляє, що благочестива Анна просила Пресвяту Діву про зцілення сліпого від народження брата Пилипа, сталося диво — він прозрів. Після такого чуда Гойська з хресним ходом переносить її на Почаївську гору для загального поклоніння, щедро наділяє монастир луками, родючими землями.
Однак у 1623 р. онук Анни (за іншими даними — племінник), каштелян белзький Анджей Фірлей (пізніше — сандомирський воєвода, учасник оборони Збаража), за віросповіданням — кальвініст, порушив її заповіт, забравши ікону з монастиря. Проте в 1644 році повернув її назад — якщо вірити переказові, за порадою ігумена Іова Заліза (1551–1651), аби врятувати свою дружину від психічного розладу. Насправді ігумен просто склав скаргу до Люблінського трибуналу, котрий по роках судової тяганини в 1643 році виніс вирок на користь преподобного Іова і зобов’язав каштеляна повернути ікону.
«Богоматері Почаївській» приписують захист монастиря від татарського нападу, який стався на початку серпня 1675 р. Річ у тому, що монастир був погано укріплений, але попри те напад вдалося відбити.
З 1713 по 1832 рр. Почаївський монастир належав унійному ордену василіанів. За цей період монастирські хроніки залишили записи про 539 випадків зцілення, приписуваних іконі Пресвятої Богородиці Почаївської. В 1773 році папа римський Климент XIV на прохання канівського старости, графа[Джерело?] Миколи Василя Потоцького (який, до речі перейшов з католицького обряду на унійний, симпатизував українському козацтву, надав значні кошти для перебудови Почаївського монастиря) прислав для ікони 2 корони з чистого золота: одну для Діви Марії, іншу для маленького Ісуса. Коронування провів луцький унійний єпископ Сильвестр Рудницький.
З того часу більшість списків (копій) цієї ікони, як православних, так і католицьких, пишуться з коронами.
Образ Почаївської Божої Матері, яка вважається небесною покровителькою Волині, був дуже популярний по всій Україні. Її залюбки зображали на сімейних іконостасах від Полтавщини до Прикарпаття. Шанується ця ікона в країнах, де православ’я є домінуючою конфесією — у Росії, Сербії, Болгарії та ін.
Деякі дослідники стверджують, що наявна в Успенському соборі ікона не є власне оригінальною (при покиданні стін обителі з собою взяли монахи-василіяни), дарована якимсь з російських царів, як і теперішній іконостас.
До ікони Божої Матері Почаївської звертаються за зціленням від сліпоти, застарілих хвороб, також за визволенням полонених.
Дні вшанування ікони у православних і греко-католиків: 12 квітня, 5 серпня і 21 вересня, у римо-католиків — 30 березня.
За матеріалами Вікіпедії