Преподобний Макарій Великий народився в невеликому селищі Птинапор у Нижньому Єгипті. Господь благословив його довгими роками життя, сповненими духовних подвигів, смирення та молитви. Усвідомлення тлінності людського буття підштовхувало його до постійного покаяння і пошуку духовної досконалості.
Після смерті своїх батьків Макарій відмовився від земних благ, роздавши майно на поминання рідних душ, і звернувся до молитви, просячи Бога дати йому наставника. Господь відповів на його молитви, пославши йому старця-ченця, який прийняв юнака з любов’ю. Старець навчав Макарія основ духовного життя: посту, молитви, працелюбства та рукоділля. Для нього була побудована окрема келія, де він міг заглиблюватися в духовні практики.
Згодом Макарій переселився до пустелі на Нітрійській горі, де провів кілька років у відлюдненні. Там він почув про преподобного Антонія Великого, який став для нього взірцем святого життя. Макарій вирушив до нього, прагнучи здобути духовну мудрість. Преподобний Антоній тепло прийняв його, і вони довгий час жили разом. Пізніше, за благословенням Антонія, Макарій оселився в монастирі, де своєю побожністю та подвигами отримав ім’я “юнак-старець”, адже, попри молодий вік, він досяг надзвичайної духовної зрілості.
Святий здобув славу чудотворця, адже за його молитвами зцілювалися хворі, а навіть померлі воскресали. Люди зі всіх куточків Єгипту приходили до нього за допомогою, що змушувало Макарія шукати усамітнення. Він викопав печеру під своєю келією, де міг цілковито зосередитися на молитві. Незважаючи на духовні висоти, він залишався прикладом смирення, кажучи, що всі чудеса відбуваються лише за Божою волею.
У часи переслідувань, організованих імператором Валентом, Макарій разом із Макарієм Олександрійським був засланий на язичницький острів. Там, за їхніми молитвами, дочка місцевого жерця отримала зцілення, що призвело до масового прийняття хрещення серед жителів острова. Вражений єпископ-аріанин, який організував заслання, дозволив старцям повернутися.
Преподобний Макарій дожив до глибокої старості – 97 років. Напередодні смерті йому явилися святі Антоній і Пахомій, повідомивши про наближення його відходу до Царства Небесного. Попрощавшись зі своїми учнями, Макарій спочив у мирі, віддаючи дух Господу зі словами: “В руки Твої, Господи, віддаю дух мій”.
Святий Макарій Великий залишив по собі величезний духовний спадок, який продовжує надихати вірян на шлях смирення, милосердя та непохитної віри в Бога.