Вишгородська (Володимирська) ікона Божої Матері

Володимирська (Вишгородська) ікона Божої Матері. Ця ікона за деякими церковними переказами відноситься до І століття і приписується роботі апостола Луки. За іншими даними – її автором був святий Аліпій з Києва. Як би там не було, але це один з найшанованіших християнами образів Богородиці. Ікона, отримана князем Юрієм Долгоруким з Константинополя, спочатку була розміщена у Вишгороді в спеціально для неї побудованій церкві. Але пізніше святий образ був викрадений суздальським князем Андрієм Боголюбським і розміщений у Володимирі-на-Клязьмі. У 1395 році під час татаро-монгольської навали ікону перенесли до Москви, де вона залишається і в наш час. Там вона прославилася тим, що рятувала місто у скрутні часи.

За кожною відомою іконою Богородиці, яку шанують в християнському світі, стоїть цікава історія її надбання. Долю ікони зазвичай визначають і особистість автора, що її написав, і видатні історичні постаті, які відразу надають образу великого значення, і різні події, де Віра в Чудо і Милосердя Божої Матері, в ЇЇ захист відіграють не останню роль.

Вишгородська ікона Матері Божої відома вже не перше століття. Протягом багатьох віків християни з усього світу звертаються до неї зі своїми проблемами та скорботами, чекаючи захисту та підтримки. Якщо зазирнути до історичних першоджерел, то стає зрозумілим, чому їй надається таке велике значення. За переданнями це перше прижиттєве зображення Діви Марії, написане апостолом-євангелістом Лукою. Ікона була створена на липовій дошці від стола, за яким в свій час приймав трапезу сам Спаситель в товаристві Святої Діви й праведного Йосипа. Зображення на іконі було схвалено Богородицею, і з того часу більшість православних іконописців і католицьких скульпторів орієнтувалися на нього при відображенні образу Богородиці в іконах та скульптурах.

В 450 році, під час правління імператора Феодосія-молодшого, ікону роботи святого Луки перенесли з Єрусалиму до Константинополя. В XII столітті Царгородський патріарх Лука Хризоверх надіслав святий образ до Києва князю Юрію Долгорукому. Князь з великою вдячністю прийняв цінний дар і поставив її у Дівочому монастирі Вишгорода, який на той час був місцем частого перебування київських князів і центром паломництва християн. Згодом для святого образу був споруджений храм.

Та не судилося іконі надовго залишатися в цьому місті. Чвари між князями, безперервна боротьба за київський престол призвело до того, що у 1155 році син Юрія Долгорукого князь Андрій Боголюбський викрав Вишгородську ікону Богородиці та вивіз її до Володимира-на-Клязьмі, де розмістив в Успенському соборі. З того часу в історичних джерелах про неї згадують як про Володимирську ікону Божої Матері.

У 1237 році монголо-татарське військо на чолі з ханом Батиєм руйнівною хвилею пройшло через Суздаль, Рязань, Володимир. Для дикої орди не існувало поваги до християнських святинь, тому всі дорогоцінні оздоблення з храмів, що не встигли приховати служителі, ставали здобиччю для загарбників. Не оминула зла доля й ікону Вишгородської Богородиці: під час набігу кочівників було викрадено золоту ризу, оздоблену коштовностями. Тому у 1395 році, рятуючи святий образ від можливої небезпеки з боку ординців, його перевозять до Москви. Через деякий час ікону повертають до Володимира, але у 1480 році вона остаточно залишається в Москві.

На початку XX століття, у 1930 році, ікону Богоматері Володимирської (Вишгородської)  переносять до Державного історичного музею. Сьогодні вона є видатним експонатом Третьяковської галереї. За даними дослідників-реставраторів всі деталі сюжету ікони пережили неодноразове перемальовування. У первозданному вигляді залишилися лише обличчя Святої Діви й Немовляти.

Протягом року ікону вшановують:

15 квітня (ПЦУ);

• 1480 року встановлений день шанування ікони – 6 липня (звільнення від хана Ахмета).
• 3 червня – звізльнення ікони від хана Махмет-Гірея.
• 8 вересня– стрітення ікони в Москві та визволення від хана Тамерлана.

за матеріалами Ікони Божої матері, частина 1, archangel.kiev.ua.