Ім’я Іуда: символ зради чи праведності?
Ім’я Іуда вже протягом багатьох століть асоціюється зі зрадою через постать Іскаріота. Проте таке сприйняття не повинно автоматично переноситися на всіх носіїв цього імені. Християнська традиція пам’ятає й іншого Іуду — вірного учня Христа, життя якого є повною протилежністю зрадникові.
Апостол Іуда Тадей — одна з неоднозначних фігур у біблійній історії. Його ім’я згадується в «Діяннях Апостолів», а також в Євангеліях Луки та Іоанна. Проте ідентифікація його особистості й досі викликає суперечки серед дослідників. За найпоширенішою версією, Іуда був одним із синів Йосифа Обручника від першого шлюбу, що робить його братом по земному родинному зв’язку з Ісусом Христом. Його походження пов’язують із царським родом Давида та Соломона, а місцем народження називають Назарет у Галілеї. Мати Іуди, згідно з переданням, — Саломія, донька Огія, брата святого Захарії.
Втім, деякі дослідники вважають, що апостол Іуда і брат Ісуса — різні особи. Одним із аргументів є те, що після зради Іскаріота ім’я «Іуда» намагалися уникати через його негативну конотацію. Тому в різних євангеліях його згадують під іншими іменами: Лука називає його Іудою Яковим, Марко — Фаддеєм, а Матвій — Левієм, на прізвисько Фаддей.
Канонічна Церква Східної традиції визнає Апостола Іуду братом Христа, що має глибоке духовне значення. Одна з історій, пов’язаних із ним, розповідає про те, як після повернення з Єгипту праведний Йосиф вирішив розділити свою землю між дітьми від першого шлюбу, включаючи у спадок і Ісуса — Сина Марії. Діти спочатку не погодилися на це, окрім Іакова, який одразу визнав Ісуса як спадкоємця. Іуде ж знадобився час, аби усвідомити власне маловір’я. Навіть після щирого покаяння й прийняття вчення Христа, він до кінця життя вважав себе негідним називатися Його братом.
Після Зішестя Святого Духа Іуда, як і інші апостоли, розпочав місіонерську діяльність. Він проповідував Слово Боже в Юдеї, Галілеї, Самарії, Едомії, а також подорожував із проповідями до Аравії, Месопотамії, Сирії та Персії. Саме з Персії він надіслав своє Соборне Послання — єдиний збережений текст апостола, який увійшов до канону Нового Завіту. У ньому він застерігає вірян від хибних вчень і духовного занепаду, що ширилися серед перших християн.
Язичницькі жерці, роздратовані його проповіддю, схопили святого Іуду. Після жорстоких катувань він був розіп’ятий і прошитий стрілами. Це сталося близько 80 року в місті Арата на території сучасної Вірменії. Його мощі, за переказами, спочивають у монастирі святого Фаддея на північному заході Ірану, а частина з них — у Соборі Святого Петра у Ватикані.
Християни східного обряду вшановують пам’ять Апостола Іуди 19 червня. До нього звертаються у молитвах у складних і, здавалося б, безнадійних життєвих обставинах, просячи допомоги та заступництва.