Ім’я Іуда вже багато століть є символом зрадництва. Але це не дає підстав до узагальнення моральних якостей всіх носіїв цього імені, бо християнська історія зберегла відомості ще про людину, яка була повною протилежністю Іскаріоту.
Апостол Іуда – одна із суперечливих постатей в біблійських переказах. Хоча про нього є згадки в “Діяннях Апостолів”, а Апостол Лука і Апостол Іоанн описують його в своїх Євангеліях, про ідентифікацію його особи суперечки виникають і в наші часи. Більшість богословів схиляються до того, що Апостол Іуда є одним з синів Йосифа Обручника від першого шлюбу. Коріння цього роду походять від племені Давида і Соломона. Місцем народження Іуди вважають Назарет в Галілеї, а матір’ю, за переказами, є Саломія – донька Огія, що був братом Святого Захарії.
Але дехто вважає, що Апостол Іуда і брат Ісуса – це різні люди. На користь цієї версії може говорите те, що після зради Іскаріота його ім’я намагалися не використовувати як дискредитоване гріховними діями. Тому в різних джерелах Апостола Іуду називають різними іменами: євангеліст Лука, наприклад, називає його Іудою Іаковим, в той час як євангеліст Марк згадує про нього як про Фаддея, а Матвій пише про Леввія, названого Фаддеєм.
Канонічна християнська Церква вважає Апостола Іуду братом Христа, в зв’язку з чим згадує повчальну історію родинних відносин і довгого шляху до прийняття Месії навіть найближчими людьми. За переданнями, що збереглися до наших часів, Святий Іосиф після повернення з Єгипту вирішив поділити землю між нащадками від першої дружини, включивши до переліку спадкоємців і сина Пречистої Діви Марії Ісуса. Та зустрів від своїх дітей спротив такому рішенню. І тільки четвертий син – Святий Іаков без коливань прийняв Його у спільне володіння виділеною часткою спадщини. Повинен був минути деякий час, щоб брати усвідомили своє маловір’я і небратолюбність. Незважаючи на щире каяття, прийняття і поширення вчення Сина Божого, Апостол Іуда все своє життя вважав себе негідним називатися братом Ісуса.
Після Вознесіння Христа і Зішестя Духа Святого Іуда, як і інші Апостоли, вирушає з проповідями по світу. Він проповідує Євангеліє і поширює Віру в Господа серед населення Юдеї, Галилеї і Самарії, Едомії. Його життєвий шлях пройшов через Аравію, Месопотамію та Сирію. Є свідчення про його проповіді у Персії. Саме звідти було відправлене Соборне Послання (Лист Іуди), яке входить в канон Нового Завіту. Причиною написання листа стало поширення серед новонавернених християн єресі. Своїм посланням Апостол Іуда намагався вберегти людські душі і застерегти їх від гріхопадіння.
Активна діяльність Апостола з поширення християнської віри дуже дратувала язичницьких жерців. Вони схопили проповідника, і після тяжких мук повісили його на хресті й пронизали тіло стрілами. Сталося це приблизно у 80 році у місті Арата, що знаходилося тоді у Вірменії. Місцем поховання Апостола Іуди вважають могилу на території вірменського монастиря Святого Фаддея, що розташований на північному заході Ірану. Частка мощей апостола зберігається у Соборі Святого Петра у Ватикані.
Християни східного обряду віддають дань пам’яті Апостолу Іуді 2 липня. З молитвами про допомогу до святого Іуди Фаддея звертаються для благополучного вирішення безнадійних справ та про підтримку у важливих життєвих обставинах.