Святий мученик Трифон народився в одній з областей Малої Азії – Фрігії, неподалік від міста Апамеї в селищі Кампсада.
З юних років Господь дарував йому силу вигнання бісів і зцілення різних хвороб. Одного разу жителі його рідного села були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив піти шкідливих комах, що винищували хлібні злаки й спустошували поля.
Особливо прославився святий Трифон вигнанням біса з дочки римського імператора Гордіана (238-244). Допомагаючи всім стражденним, він вимагав тільки однієї плати – віри в Ісуса Христа, благодаттю Якого він зціляв їх.
Коли на царський престол вступив імператор Декій (249-251), жорстокий гонитель християн, єпарху Килину було донесено, що святий Трифон сміливо проповідує віру в Христа й багатьох приводить до Водохрещення. Святий був схоплений і приведений на допит, під час якого він безбоязно висповідав свою віру. Його піддали жорстоким катуванням, били ціпками, терзали тіло залізними гаками, обпалювали рани вогнем, водили по місту, вбивши в ноги залізні цвяхи. Всі катування святий Трифон мужньо перетерпів, не видаючи ні єдиного стогону.
Нарешті, він був засуджений на усікання мечем. Перед стратою святий мученик молився, дякуючи Богові, що укріпив його в стражданнях, і сподобав у Господа особливу благодать тим, хто буде призивати його ім’я на допомогу. Перш, ніж воїни занесли меч над головою святого мученика, він віддав душу свою в руки Божі. Ця подія відбулася в місті Нікеї в 250 році.
Святе тіло мученика християни оповили чистими пеленами й хотіли віддати похованню у місті Нікеї, у якому він постраждав, але мученик Трифон у видінні повелів перенести його тіло на свою батьківщину в селище Кампсаду. Це й було виконано.
Згодом мощі святого Трифона були перенесені в Константинополь, а потім – у Рим.
Мученикові Трифонові особливо моляться про захист від злих духів, про вигнання нечистої сили, про захист від чародійства, про зцілення від фізичних та душевних недуг, за мир і злагоду у родині, у душевних скорботах, під час голоду.
Ви задасте справедливе запитання, а як же святий Валентин і 14 лютого? Кількість матеріалів на цю тему просто неймовірна. Для того, щоб не заплутувати наших читачів обмежимось скупим фактажем, який ми знайшли у Вікіпедії.
Християнський священик Валентин жив за часів імператора Клавдія II Готського (III ст. від Р. Х.) й поруч з основним покликанням займався природничими науками та медициною. Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім’я заважає солдатам воювати за імперію і видав едикт, яким забороняв воїнам одружуватися. Святий Валентин, незважаючи на цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це його заарештували й ув’язнили під охороною офіцера, прийомна донька якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув на християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого.
При цьому слід зазначити, що щонайменше троє святих Валентинів були римськими мучениками. Один був священиком і лікарем у Римі, другий — єпископом у Терні (Італія), третій жив у Єгипті приблизно у 100—153 рр. Останній був одним із кандидатів на пост римського єпископа (тобто Папи), у своїх проповідях звеличував достоїнства шлюбу як втілення християнської любові. Про обставини його смерті і про місце поховання практично нічого невідомо.
Римський Валентин загинув 269 року (часи імператора Клавдія II), тернійський — 197-го. Обидва були поховані на одному цвинтарі (поблизу сучасних воріт Порту дель Пополо у Римі, які тепер часто називають «воротами Святого Валентина»). Останки першого Валентина (римського священика і лікаря) згодом зберігалися в одній із церков Риму. 1836 року Папа Римський Григорій XVI передав останки церкві в Дубліні, де вони зберігаються досі. Останки другого Валентина нині перебувають у базиліці Святого Валентина в Терні — місті, де він колись був пастирем.
Ми навмисно відкинули численні інші відомості про місце зберігання мощів святого Валентина (святих Валентинів), щоб не виникало ще більше плутанини.
Східна церква ніколи не відзначала день Святого Валентина 14-го лютого (у кожного з трьох згадуваних в статті Валентинів є інший день згадування).
У римо-католиків із 1969-го року Валентин, який є покровителем закоханих, був вилучений із календаря святих як такий, чию історичність взяли під сумнів.
Починаючи із 1980 року, 14 лютого римо-католики відзначають День Святих Кирила та Мефодія, яких Папа Римський Іоан (Іван) Павло II проголосив святими покровителями Європи. Нагадуємо, що українська церква відзначає день святих Кирила та Мефодія 24 травня. А пам’ять трьох святих Валентинів, згадуваних у статті, українська церква відзначає 7 травня, 19 липня і 12 серпня. Нагадаю, що 8 липня — православне свято кохання. День святих Петра і Февронії.
В статті використовувались матеріали Вікіпедії і сайту недільної школи Писанка