×

Святий Дмитрій (Димитрій) Солунський

Святий Дмитрій

“Прийдіть усі вірні, зійшовшися, похвалімо Христового борця і мужнього світоча Дмитрія” – Стихира на малій вечірні.

Святий Климент Олександрійський велич і значення мученика описує такими словами: “Мученик дає потрійне свідчення: про себе, що він зі справжньою вірністю вірі стоїть при Богові; проти свого противника, що він надаремно наступає на того, що непохит­ний у любові; для Господа, що в його науці знаходиться Божа переконлива сила, яку навіть боязнь смерті не може перемогти”.

Свята Церква від перших віків християнства високо цінила й цінить заслуги мучеників, їх почитає, їх ставить нам за взірець герой­ської любови до Бога та визнавання святої віри. Деякі з них, що в особливий спосіб відзначилися своєю ревністю і мужністю у визна­ванні святої віри та чудами, що ними їх Господь Бог прославив після смерті, мають у церковному році свої урочисті свята. До них належить святий Дмитрій, якому свята Церква дала титул великомученика й мироточця. Східна Церква святкує його пам’ять 8-го листопада 26 жовтня (за ст. стилем), а Західна Церква — 8 жовтня.

Мученицька смерть і прослава святого Дмитрія

Святий Дмитрій (Димитрій) жив у другій половині третього сторіччя у місті Солуні, по-грецьки — Тессалоніке, де його батько був висо­ким цісарським достойником. Після смерті батька цісар Максиміліан зробив його солунським проконсулом. Святий Дмитрій від дитинства був вихований у християнській вірі. Хоча займав високу посаду, але свою віру явно визнавав та був апостолом своєї віри. За це цісар Максиміліан наказав вкинути його до в’язниці. Будучи в ув’язненні, святий Дмитрій благословив святого Нестора на боротьбу з цісарським непереможним гладіатором Лієм. Святий Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках, переміг та вбив його. Цісар, довідавшись, що Дмитрій благословив Нестора на боротьбу з Лієм, послав своїх вояків, і вони прокололи тіло Дмитрія списами. Це було 306-го року. Пам’ять святого Нестора Східна Церква відзначає наступного дня після дня вшанування святого Дмитрія.

Геройську віру святого Дмитрія Господь Бог прославив не тільки різними чудами після його смерті, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Коли, через сто років після його смерті, відчинили гріб — то знайшли його тіло нетлінне, а його кості видавали пахуче миро, яке зціляло недужих.

Культ святого великомученика Дмитрія

Дар чудес, нетлінність тіла та мироточивість стають джерелом великого й широкого культу святого Дмитрія не тільки в Греції, але й по цілій Слов’янщині. До його гробу з року в рік з усіх сторін поспішають сотні й тисячі паломників. Він допомагає в кожній біді й потребі. Жовніри вибирають його за свого опікуна. У V столітті над його гробом побудовано величний храм. Як широко його культ охопив слов’янські землі, свідчить те, що тільки на Балканах є понад двісті церков, присвячених святому Дмитрієві.

Культ святого Дмитрія приходить з християнською вірою і на наші – українські землі. Про цей культ о. Андрій Трух (ЧСВВ) у книзі Життя святих пише: “У Русі-Україні святий мученик Дмит­рій утішався великим почитанням. Почин до цього дала облога Царгорода нашим князем Олегом. Літописець Нестор згадує, що коли руські війська зломили грецьку силу, то “убояшася греци і рекоша: ність се Олег, но святий Дмитрій послан на ни от Бога”. А пізніше, коли християнська віра поширилася між нашим народом, тоді князі, їх війська й усі вірні віддавали себе святому Дмитрієві в опіку” (Том IV, с. 106).

Князь Ізяслав Дмитрій Ярославич заснував у Києві приблизно в 1057 році монастир у честь святого Дмитрія. У 1197 році вели­кий князь Всеволод Дмитрій Юрійович († 1212) отримав як дар зі Солуня дошку з труни і сорочку святого Дмитрія. Дошка вида­вала миро, яке лікувало хворих. У честь святого Дмитрія цей князь збудував на княжому дворі у Володимирі величний храм, де склав згадані мощі. На наших рідних землях було досить багато церков, присвячених святому Дмитрієві.

Празник святого Дмитрія належить до середніх свят. З цим празником пов’язана згадка про землетрус, який був у Царгороді 26 жовтня (8 листопада за новим стилем) 740 року. У богослуженні в день святого Дмитрія свята Церква пригадує нам його геройську віру та різні чесноти. Вона славить його як мужнього Христового воїна й ісповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й тіла та помагає в кожній потребі. “Мучениче страстотерпче, святий Дмитріє, — співаємо на стихирах вечірні, — ти чудами світиш світові, наче сонце. Тож святкуючи твою пам’ять, ми всі радіємо твоїми чудами… ” А в п’ятій пісні канону утрені читаємо: “Ті, що з вірою щиро прибігають до твого храму, Дмитріє, скоро звільняються від недуг і душевних терпінь”.

Він заступається за нас перед Богом: “Сьогодні побожно свят­куємо празник Дмитрія страстотерпця, бо він безустанно молить­ся до Христа, щоб усім дати мир і милість”, — каже сідален на утрені. “Маємо тебе, — сказано у стихирі на стиховні малої вечірні, — як дателя багатьох дарів. Господній угодниче, бо ти сповняєш просьби, що їх завжди маємо”.

Святий Дмитрій не тільки чудотворець і заступник у небі, але й мироточець. “Дмитріє, — читаємо в першій пісні канона утрені, — ти створене джерело пахучого й щирого мира, омий моє серце від мерзоти пристрастей, і практикуванням чеснот зроби мене запахом Христовим, ум мій ублагородни, щоб оспівував твої божественні благодаті”.

Святий великомученик Дмитрій — наш взірець і заступник

Головна мета святкування празників святих мучеників — роз­мірковувати над їхнім геройським визнаванням святої віри, ми повинні вчитися від них свою віру любити, її цінувати та мати мужність її визнавати. Визнавання віри це одна з ознак доброго і практикуючого християнина. Такий християнин своєї віри ніколи не ховає, не стидається її, не перечить їй, нею не торгує, її не змінює, але визнає її словом, ділом і цілим своїм життям. Такої віри від кожного з нас вимагає сам Ісус Христос, який каже: “Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем Небесним. Хто ж мене зречеться перед людьми, того і я зречусь перед Отцем моїм Небесним” (Мт. 10, 32-33).

Усе наше життя і кожний його акт повинен бути проповіддю нашої святої віри. “Визнавання віри, — каже святий Йоан Золотоустий, — діється не тільки устами, але й ділами. І коли їх нема, то ми наражаємо себе на небезпеку, що будемо покарані з тими, які свою віру заперечили”.

 

У великих храмах, як правило, відбувається 2 служби, зранку в сам день свята 8 листопада та напередодні о 17-00 7 листопада.

 

В суботу, яка передує святові Дмитрія (Димитрія) Солунського віруючі грецького обряду поминають своїх померлих родичів. Її називають Дмитрівська (Димитрівська) поминальна субота.

5.00 avg. rating (98% score) - 5 votes

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: