×

Святий великомученик Прокопій

святий прокопій

В перші віки християнства, коли при владі були поганські імператори, постраждало дуже багато віруючих у Христа. Серед сонму святих мучеників 21 липня н. ст. (8 липня ст. ст.) Православна Церква святкує мученицьку кончину святого великомученика Прокопія. Він жив в кінці ІІІ-го на початку IV-го століття під час царства імператора Діоклітіана (284-305).

Святий Прокопій в миру носив ім’я Неоній. Він був родом з Єрусалиму. Його рідний батько, знатний римлянин, був християнином, а мати – ревною язичницею. Ще в ранньому дитинстві його батько помер, і хлопчика виховувала мати. Він отримав прекрасну освіту і був представлений імператору, після чого почав підніматися по військовій службі. В 303 році розпочалося нове гоніння на християн і Неонія призначили проконсулом в Олександрію. Він отримав наказ немилосердно переслідувати і нищити Церкву Божу. По дорозі в Єгипет, неподалік від м. Апамен під час бурі Неоній сподобився бачити явлення Господа Ісуса Христа, подібно, як бачив апостол Павло. Під час явлення було чути голос Самого Господа Ісуса Христа: “Неоній, і ти йдеш проти Мене!”. Налякався Неоній, і в той же час на небі перед ним з’явився світлий Хрест, а голос продовжував говорити: “Я, Ісус Христос, за тебе і за всіх дав розп’ясти Себе на Хресті, щоб спасти світ”. А коли хрест почав підніматися, то Неоній почув такі слова: ”Цим Хрестом покоряй ворогів своїх і мир Мій буде з тобою”. Видіння зникло, голос з неба замовк, ласка Божа ввійшла в серце Неонія. Він прийняв хрещення і став християнином на ім’я Прокопій. Прокопій зробив собі хрест на зразок того, що бачив на небі і носив на собі. Потім прибув з військом до Єрусалиму, який в той час був обложений ворогами – агарянами. Щиро помолившись Богу, уповаючи на силу Божу і несучи святий Хрест попереду свого війська, Прокопій розбив ворогів, а жителі Єрусалиму щиро вітали переможця.

Його мати, в свій час просила сина, щоб він пожертвував домашнє золото і срібло поганським богам, Прокопій же всі ці скарби роздав убогим. Дізнавшись про це, мати розгнівалася. Особисто донесла імператору на сина, що він став християнином. Діоклітіан видав указ піддати Прокопія тортурам.

Залізними гаками рвали тіло святого. Навіть погани, дивлячись на такі тортури, плакали. Святий Прокопій сказав: “Не плачте через мене, а плачте за себе і за душі ваші, бо коли не покаєтесь і не навернетесь до Христової віри, то всі загинете в пекельних муках”. Ввечері кинули Прокопія в темницю, а на другий день він представ перед мучителями цілком здоровим, бо вночі явився йому Спаситель і оздоровив його. Таке чудо гонителі приписали чарам і повели святого до ідолів, щоб він там приніс жертву поганським богам. Але, коли Прокопій ввійшов в божницю, то ідоли попадали і розбилися. Святого знову кинули у в’язницю. Вночі до нього прийшли два воїни з охорони і прийняли святе Хрещення. Дізнавшись про цю подію, губернатор дав наказ відсікти голови охоронцям, і вони охоче прийняли смерть. Наступної ночі до Христової віри навернулись 12 жінок з багатих сімей. За це їх також піддали тортурам: били залізними прутами, ребра палили вогнем, відрізали груди і під пахви клали розпечені залізні кулі. Під час тих мук почувся гучний голос: “Великий Бог християнський, і я від нині є Його слугою”. Це був голос Феодосії, матері Прокопія. Її також схопили і кинули до в’язниці, де вона прийняла святе Хрещення. На другий день її разом з іншими жінками поставили перед судом, а після нього всі 13 жінок були вбиті. Після цього розпочалися нові тортури над Прокопієм. Він постійно молився Богу і терпів найбільші муки. Перебуваючи у в’язниці, святий Прокопій уздоровив всіх хворих, кривих, сліпих і немічних, що були там, і всі вони навернулися до віри Христової. Вночі ангел Божий вразив губернатора-мучителя, і той раптово помер.

На місце губернатора призначили нового – прокурора Флавіана. Він намагався вмовити Прокопія принести жертви поганським богам, бодай про людське око. Але святий мученик залишився вірним Христу, і Флавіан наказав бити його жилами, колоти тіло, а рани посипати сіллю. Тіло стало суцільною раною. А коли і ці тортури не похитнули віри святого, мучителі насипали йому в жмені ладан і заставили тримати руки над жертвенним вогнем. Вони розраховували, що від болю він смикне рукою і ладан посипеться в вогонь – так буде принесена жертва ідолам. Але святий мученик дві години тримав руки над вогнем, вогонь погас, але ладану він не висипав. Тоді мучителі за руки прив’язали святого до гілки, а до ніг великий тягар, щоб пошкодити цілість суглобів. Кинули святого в вогонь, який відразу погас, не опаливши навіть волосся. Тоді святому відсікли голову. Сповнилися слова Господа: “Хто стерпить до кінця, той спасеться”.

Таким чином святий Прокопій став першим мучеником за Христову віру в Палестині. День пам’яті — 21 липня (Святого великомученика Прокопія).

За матеріалами svitlo.orthodox.lviv.ua

5.00 avg. rating (97% score) - 2 votes

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: