Дивно, скаже багато людей, чому ж радіти? А хіба ж не є щастям те, що під час Великого посту в людини з’являється можливість очиститись від скверни та своїх гріхів. Бо саме в ці 7 тижнів наступає духовна весна, під час якої в людини наступає можливість подивитись на себе із середини.
За рік кожна людина настільки нагрішила, що це найкращий період щоб усвідомити свої гріхи і отримати прощу в Бога через сповідь. Переважна більшість християн, яким достатньо сповідатись раз на рік, роблять це під час Великого посту. Важливо усвідомити, що сповідь у гріхах це не просто формальне вибачення перед Богом (за посередництвом священика), а повне їх усвідомлення, та розуміння того, що за свідоме повторення цих гріхів покарання буде більш суворим ніж до сповіді.
Також не треба забувати про те, що піст – це ні в якому разі не утримання від їжі, або просто дієта. Будь яке тілесне утримання без утримання духовного не має нічого спільного з релігією. Головна задача людини за ці сим тижнів усвідомити всю сутність свого гріховного життя, гріховного світу який нас оточує і спробувати максимально очистись.
Не варто обмежувати себе в піст в їжі, якщо це при цьому призведе до занедужання або злоби. Краще з’їсти щось і не злобитись, ніж формально в мозку залишити галочку «я протримався» і при цьому кидаєшся на людей, різко відповідаєш. Те саме можна сказати і про здоров’я. Христос із радістю приймає наші жертви, але не варто себе виснажувати до втрати свідомості та запаморочення.
Починаючим не варто одразу відмовлятись і від м’яса, і яєць, і молочного, і риби. Можливо, варто бути більш утриманим під час першого та останнього тижню Великого посту, а з роками потрошку зменшувати свій раціон в піст. Багато людей помилково вважають, що якщо дотримуватись всіх канонів посту, то це в благо. Треба мати золоту середину в утриманні, і не намагатись із перших свої спроб постити за чернечими канонами. Важливо «не їсти один одного»! Не варто забувати і про те, що на свята Благовіщення, Вхід Господній у Єрусалим та Лазареву суботу дозволяється їсти рибу.
Ну і головне – простити провини винуватцям нашим. Бо без прощі посту не буває. Заради прощі в багатьох церквах звершується чин прощення, що буває раз на рік. Чин прощення, як правило, відбувається ввечері на Сирну неділю (або як її ще називають Прощену неділю). Священики та парафіяни просять один в одного вибачення (прощення) і вступають в піст із чистими думками та чистою душею.
Чин прощення бере початок в Єгипті. Священики залишали храм на час посту і повертались лише на Пасху. Фактично, піст починається не в перший понеділок Великої седмиці, а ввечері Сирної (Прощеної) неділі, одразу після чину прощення.
Для тих, хто має можливість ходити до храму ввечері з понеділка до четверга, нагадаю, що у першу Седмицю Великого посту в більшості храмів читається великий покаянний канон святого Андрія Критського і на цих службах за можливості варто бути присутнім.
Радимо почитати статтю Тематика Богослужінь Великого посту
“Також не треба забувати про те, що піст – це ні в якому разі не утримання від їжі, або просто дієта.” Дуже правильно написано. Наші люди здебільшого підрозумівають під постом лише дієту, на жаль! Це не обов’язково так. Для мене піст, це, наприклад, змусити себе в ці 7 тижнів занятися спортом або утриматися від шкідливих звичок.
Піст – це та жертва, яку ми приносимо Богу в подяку за те, що Він приніс себе в жертву за нас і відкупив людство від гріха!
Під час посту важливо очистити помисли і душу від зла, щоб з повною радістю зустріти світлу Пасху!