Наші колеги з bogoslov.org надрукували прекрасну статтю про тематику богослужінь у християн східного обряду під час Великого посту. Відомо, що кожна недiля Великого посту має свою назву. Серед його семи неділь першу називають Недiлею Торжества Православ’я. Третя недiля посту називається Хрестопоклiнною. Четверта недiля посту – це недiля Iоана Лiствичника, а п’ята – Марiї Єгипетської. Наступна – шоста недiля посту – Вербна або, як ще називають, Квiтна. Пiсля цiєї недiлi починається Страсний тиждень, що триває до Великодня. Чому є такi назви? Про це говоримо з протоієреєм Євгеном Заплетнюком, кандидатом богословських наук.
Ключовою подією в історії людства стало Воскресіння Господнє – реальна історична подія, під час якої Спаситель наш Ісус Христос, після триденного перебування в гробі, “смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував”. Це означає, що кожен з нас тепер має надію після тілесної смерті отримати вічне життя з Богом. Це серцевина всього християнського богослів’я та сенс всього людського буття, бо якщо б не воскрес Христос, то вся наша віра марна. Вшановуючи цю подію, християни зробили спомин про Воскресіння Господнє центральною подією і свого літургічного календаря. Так само, як все наше життя минає у підготовці до власного воскресіння після смерті та зустрічі з Живим Богом, так і весь наш церковний рік готує до зустрічі з Воскреслим Спасителем у святі Великодня. Під час православних богослужінь віруючі не просто згадують визначений історичний факт, але й з волі Божої, можуть пережити його знову на власному досвіді. Таке чудо, за нашою вірою, щодня нам являє Господь.
Важливо розуміти, що, готуючись до Великодня згідно з календарем, християни готують свою душу не просто до зустрічі конкретної дати в році. Зустрічаючи щорічно Святу Пасху, ми одночасно готуємо душу до тієї Пасхи, що очікує нас в Царстві Божому. Свято із Свят, яке ми святково та урочисто вшановуємо щороку, є дивним відблиском Вічної Пасхи Господньої. Тож, напевно, зараз можна сказати й про те, що той, хто правильно святкує це свято тепер, за життя, вже зараз прилучається до Божого Світла майбутнього. І, властиво, навпаки – той, хто не спробує духовних дарів Пасхи земної, аж ніяк не має підстав зустріти її після того, як буде покладений до гробу. Вічність обираємо ми собі самі.
Святу Воскресіння Господнього в Православній Церкві передують особливі, підготовчі неділі та тижні. Цей особливий підготовчий період розпочинається Неділею про митаря та Фарисея та закінчується у Велику суботу. Його тривалість – 70 днів, а повний чин богослужень поміщено в книзі під назвою “Постова тріодь”. Давайте коротко назвемо ці неділі та тижні, спробуючи порозважати над їхнім богословським змістом.
- Неділя про митаря та фарисея ставить нам перед очі історію двох чоловіків, які різними шляхами йшли до Бога (Лука 18:10-14) Один намагався спастися ретельним виконанням добрих справ, а інший – тим, що бачив та визнавав свої провини. В той день Церква нагадує нам про покаяння, як перший щабель на шляху до духовної досконалості. Христос похвалив митаря, бо той каявся і бачив себе грішником.
- Наступна неділя, що веде нас через Великий піст до Великодня – Неділя про Блудного сина. В цей день священнослужителі на Святій Літургії читають відомий євангельський фрагмент – Притчу про блудного сина ( Лука 15:11-32). Її зміст полягає в тому, що під виглядом люблячого Батька показано нашого Бога, а опис блудного сина, який навернувся, – загальний образ грішника, який щиро покаявся. Так, як батько з притчі простив сину всі його провини, так і Бог з радістю готовий пробачити всі гріхи та помилки кожного з нас. Бог, як той батько, готовий вийти нам на зустріч та повернути нам втрачене достоїнство. Ця неділя нагадує нам про те, що без правдивого покаяння не може бути спасіння.
- Неділі м’ясопусній або Про страшний суд, передує Вселенська батьківська субота. На її богослужіннях ми сугубо, особливо ревно, молимося за всіх від віку почивших отців та матерів наших, за тих, кого ми знаємо, або через неуважність забули. В цей день храми наповнюються богомольцями, які бажають згадати своїх близьких у загальноцерковній молитві. А вже наступного дня, в Неділю про страшний суд, читається Євангелія про те, як відбуватиметься остаточний Суд Божий над людством ( Матфей 25:31-46 ). Цим фрагментом Святого Писання Церква зовсім не хоче нас налякати, як про це часто кажуть безбожники. Навпаки, через дослідження майбутнього людства, ми можемо краще підготуватись до нього. Навчити нас бачити Бога у своєму ближньому – ось чого справді хоче від нас Церква в цей день. М’ясопусною неділею цей день зветься тому, що саме він є останнім днем перед Великим постом, коли християнам можна їсти м’ясо. Наступний тиждень – сирний (або Масляниця). М’яса їсти вже не можна, але ще можна вживати масло, молоко та яйця.
- Неділя сиропусна. Прощена неділя.(Матфей 6:14-21). Напередодні Великого посту Церква згадує нам гріх Адама, котрий порушив Господню заповідь та цим втратив можливість вічного перебування в раю. Застерігаючи усіх нас від такого падіння, Церква кличе до покаяння та взаємного прощення образ один одному. На вечірньому богослужінні віруючі просять один в одного прощення та беруть благословення в настоятеля на початок великого та благодатного шляху святої Чотиридесятниці. В цей день християни мають примиритися з усіма, на кого тримають образу, та простити тих, хто провинився перед ними словом чи ділом. Без взаємного прощення найсуворіший піст стане лише дієтою. А молитва, без бажання внутрішнього преображення, залишиться даремною тратою часу та самим пустослів’ям.
- Перший тиждень Великого посту розпочинається з понеділка, а не неділі чи суботи саме тому, що кожен недільний день несе на собі відбиток “Малої Пасхи”. Уквітчує седмицю – Перша неділя Великого посту – Торжества Православ’я. Історично це свято з’явилось, як результат перемоги православних над іконоборцями. Тим не менше, воно й досі залишається глибоко символічним святом перемоги правдивої віри над марновіством, забобонами та впертою релігійною неграмотністю. Бути православним – це не тільки привілей, але й величезна відповідальність. У суперечках про те, чим ми спасаємось – вірою, чи добрими справами, у дійсності, праві обидві сторони. Не можна спастися добрими справами не маючи правої віри, але й не можна явити власну віру без добрих діл. Тож, це свято – свято духовного екзамену кожному християнину. На чому базується його віра? На власних уявленнях про Бога та Церкву, чи тому, що Сам Бог об’явив людству? Цей день – чудова нагода нам всім про це поміркувати.
- Друга неділя Великого посту – Неділя Святителя Григорія Палами. В цей день ми молитовно згадуємо великого святителя Церкви Христової Григорія Паламу, який на віки прославився благочестивим життям, втіленням на практиці справжнього чернечого ідеалу. Благословляючи його подвижницьку працю, Бог зволив йому стати голосом Вселенської Церкви і через численні віронавчальні та догматичні праці та проповіді, дозволив йому вчити нас правдивої віри та благочестя. Дивне поєднання в одній особі красномовства, богословської творчості та безмовності, іноческої самотності на всі віки залишаються нам зразком для наслідування. Володіє язиком не той, хто може багато говорити, але той, хто може вчасно промовчати.
- Третя неділя Великого посту – Хрестопоклонна. (Марк 8:34–9:1) В цей день на середину храму для духовного підбадьорення віруючих, які прямують шляхом Чотиридесятниці, виставляється Св.Хрест. Для всіх віруючих він є добрим нагадуванням про те, що вслід за Голгофою неминуче настане перемога життя над смертю, а правди над злом. У цей день усі богомольці мають можливість поклонитися та прикластись до святині.
- Четверта неділя Великого посту – Святого Іоана Ліствичника. Цей чернець з Синайської гори провів у подвигах усе своє свідоме життя (з сімнадцяти до вісімдесяти років). За час свого пустельницького життя святий Іоан склав багато повчань необхідних нам для духовного вдосконалення. Найвідоміша його праця Ліствиця, тобто Драбина духовного вдосконалення. У тридцяти її розділах святий чернець розповів про шляху душі людини до досконалості, від землі до неба. Святий Іоан жив у VI cт.
- Субота п’ятого тижня посту називається Суботою Акафісту, а сама служба отримала назву “Похвали Пресвятої Богородиці”. Цього дня на Утрені читається Акафіст Божій Матері.
- П’ята неділя Великого посту – Преподобної Марії Єгипетської. Ця свята подвижниця благочестя раніше свого покаяння була вражена пристрастю блуду й багато цим грішила. Однак, з Божою допомогою, не лише змогла перебороти цю пристрасть, але й у своєму духовному подвигу стала подібною ангелам небесним, які плоті взагалі не мають. Поруч з сонмом інших святих подвижників свята преподобна Марія є прикладом для наслідкуванням та нашою небесною заступницею в час плотської боротьби та спокус. Цей день вчить, що ніколи не можна впадати у відчай, думаючи про безліч своїх гріхів. Свята Марія Єгипетська мала їх не менше нас, але власним прикладом явила те, що всі вони можуть бути переможені Божою благодаттю і ретельною працею над собою.
- Шоста неділя Великого посту – Вербна, Ваій, чи Квітна неділя. Все це назви одного дня, вшанованого Церквою на згадку урочистого входу Господнього до Єрусалиму. Під час святкового богослужіння християни згадують про те, як за тиждень до своїх святих страждань, Спаситель наш Ісус Христос урочисто в’їзджає у місто, щоб там постраждати за гріхи всього світу. Цей день сумний та радісний водночас. З одного боку ми радіємо, що в Христі багато хто вперше побачив Бога, а Церква вперше торжествувала, бачачи свого Спасителя Царем, а з іншого – нас не може не вражати лицемірство безумного натовпу, який вже незадовго, всього за чотири дні, з такою ж ревністю кричатиме Пилату: “Розіпни Його!”.
У п’ятницю тижня ваїй – закінчення Святої Чотиридесятниці. Тому під час вечірнього богослужіння вже співаємо що: “душекорисну звершили Чотиридесятницю”.
Наступного дня – Лазарева субота. Богослужіння суботи згадують чудесне воскресіння Спасителем свого товариша Лазаря, названого тридневним. Під час воскресіння він вже три дні був у гробі. Після воскресіння Ісусом Христом праведний Лазар ще кілька років служив Церкві в сані єпископа.
Однак, апогеєм, підсумком нашої підготовки до Великодня, є Страсна седмиця. Це особливий час, що розділяє Великдень від Чотиридесятниці. І якщо, за свідченнями святих отців, під час сорокаденного посту людина йде до Бога, то під час Страсного тижня вже Сам Бог йде назустріч до людини, щоби спасти її від влади гріха та смерті. Слово “страсна” – від старословянського слова – “стражденна”. Під час цих днів ми з усією увагою згадуємо останні хвилини життя на землі, страждання та хресну смерть заради нас Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
У Церковній традиції прийнято кожен день цього тижня називати великим.
- У Великий Понеділок під час богослужіння ми згадуємо Йосифа Прекрасного, проданого баратами в Єгипет за 20 срібняків (Буття 37 розділ), прокляття неплідної смокви, притчу про злих вонаградарів, пророцтво про зруйнування Єрусалиму (Матвія 21:18–43; 24:3–35).
- У Великий Вівторок під час богослужіння згадуємо притчу Христові про десять розумних дів і притчу про таланти, а також читаємо пророцтво про Страшний суд (Матвія 24:36-26:2).
- У Велику Середу молитовно згадуємо покаяння грішниці, яка вилила дорогоцінне миро на ноги Спасителю та Юдину зраду (Матвія 26:6-16).
- У Великий Четвер звершуємо спомин Таємної Вечері та заснування Спасителем святого Таїнства Євхаристії. В цей день Патріарх звершує освячення Святого Мира, а по великих кафедральних соборах, там де це заведено, архієреї звершують символічне омивання ніг дванадцятьом священикам, подібно до того, як Христос перед Вечерею вмив ноги Своїм Апостолам.
- У Велику П’ятницю згадуємо про взяття під варту Спасителя та неправедний суд над Ним, Святі та Спасительні страждання (Страсті), смерть та погребіння Господа в гробниці Йосифа Аримафейського. На практиці, читання дванадцяти Страсних Євангелій, що належить до цього дня, звершується напередодні – в четвер увечері.
- У Велику Суботу згадуємо про Перебування Господа тілом у гробі, сшестя душею до пекла й одночасне перебування Спасителя на Престолі з Отцем та Святим Духом.
Глибокий духовних зміст цих богослужінь сприяє нашому духовному зросту. Богослужіння Страсного тижня часто унікальні й відправляються лише в цей час. Символічно православний храм у ці дні являє собою то Сіонську горницю, то Гефсиманію, то Голгофу. Цей особливий час православного календаря і тому в ці дні не звершується ні дні пам’яті святих, ні поминання померлих, не звершуються молебні.
Так дуже коротко та схематично можна окреслити тематику православних богослужінь від першої підготовчої до Великого посту неділі, до останнього дня перед Великоднем. Цей час – час духовної весни, час відродження та зцілення наших душ. Намагаймося якомога ретельніше використати пропоновані нам Церквою засоби до спасіння, вбачаючи в багатих та глибоких зовнішніх обрядах вираження власного духовного стану. Бо піст – це не мета, а засіб досягнення, стяжання Святого Духа, власного преображення та обоження. Тому покаяння, прощення, очищення, освячення, спасіння – це ті теми та завдання, про які нам варто особливо піклуватися в ці дні. Бо лише по-справжньому переживши їх на власному досвіді, ми зможемо в повній мірі зрозуміти велич та силу слів, що незабаром лунатимуть по всій вселенній : “Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував”.