×

Іоанн Руський

Інше Ім'я: Іоан Руський / Іоанн Русин

Роки життя: 1690-1730

Місце де зберігаються реліквії:


Святий Іоанн народився в 1690 році, за часів Гетьманщини, в козацькій родині на Полтавщині. Досягнувши повноліття, вступив в Козацький полк. У 1711 в битві під Азовом потрапив в полон до турків.

У полоні Іоанн був проданий в рабство турку Аги, начальнику кінноти, що жив в містечку Прокопіон. Жорстокими побоями і образами господар намагався схилі Яніса (так його ім’я вимовляв по-грецьки) до прийняття мусульманства. Молоду людину кидали в гній, палили шкіру і волосся на голові, але Він не здався, твердо і мужньо сповідуючи віру в Христа. Яніс доглядав за худобою і жив в стійло поруч з кіньми. Згодом господар і його дружина, бачачи чесність і старанність Яніса, стали йому довіряти і запропонували переселитися зі стайні в приміщення при сіннику, але Іоанн відмовився.

Вдень він працював, а вночі молився Богу. Значну частину своєї їжі Іоанн віддавав бідним грецьким сім’ям. Щосуботи він причащався в скельній церкви великомученика Георгія. Одного разу по молитві Іоанна сталося диво. Під час хаджу (паломництва) Аги в Мекку в його будинку зібралися родичі, і господиня приготувала частування, з яких Найсмачнішим виявився плов, так що хто-то навіть сказав: «Шкода, що господар НЕ їсть з нами цей чудовий плов». Тоді Іоанн попросив у господині блюдо плову, обіцяю відправити плов в Мекку. Господиня подумала, що Яніс хоче роздати їжу бідним, що він часто робив раніше, проте прохання виконали. Усамітнившись в себе, Іоанн став гаряче молитися Богу. І ось, в той день в Мецці, повернувшись увечері з мечеті на заїжджий двір, голодний ага був вкрай здивований, знайшовши в замкненій кімнаті гарячий плов. На мідному блюді стояло клеймо, яким була позначений весь металевий посуд в його будинку. Він з’їв плов, а блюдо привіз з собою в Прокопіон, і так всі дізналися про те, що трапилося.

Всі жителі містечка Прокопіон – турки, греки і вірмени – вважали Іоанна праведником. Прийшов час, і Ага та його дружина захотіли звільнити Іоанна і просили його переселиться зі стайні в будиночок, але він знову відмовився. Перед смертю Іоанн вже не міг прийти до церкви, але побажав причаститися. Тоді священик, побоюючись йти в будинок Аги, надіслав йому причастя всередині яблука. Причастившись, Іоанн невдовзі відійшов до Господа 9 червня (27 травня ст. ст.) 1730, його тіло було поховане поруч з печерною церквою вмч. Георгія.

У листопаді 1733 Іоанн з’явився уві сні причащатися його перед священиком і сказав, що його тіло залишилося нетлінним. Коли християни відкрили гробницю, то знайшли пахучі нетлінні мощі. Віруючі перенесли їх до церкви і поклали в спеціально влаштовану раку. Могила Іоанна Руського стала місцем паломництва всієї Каппадокії, по молитвам біля неї відбувалося численні зцілення.

Через кілька років жителі Прокопіону побудували велику церкву в ім’я свт. Василя Великого, куди перенесли мощі святого. Нажаль, до наших днів ця церква не збереглася.

Незважаючи на багаторазові спроби відокремити частки від його мощей, св. Іоанн чудесним чином не допускав, щоб його мощі ділили на частини. Єдиний виняток – Перенесення в 1880 р. правиці святого в Пантелеїмонів монастир на Афоні.

У 1924 році, під час обміну населенням між Грецією і Туреччиною, жителі Прокопіону відвезли мощі св. Іоанна Руського на острів Евія, а місто, де оселилися колишні жителі Прокопіну Каппадокійського, назвали Новий Прокопіон (Прокопі).

За матеріалами kiev-orthodox.org

%d блогерам подобається це: