За всю історію України дуже рідко з’являлися земні постаті, сенсом життя яких ставало б служіння рідній землі і людям на ній проживаючих. Але в будь-якій ситуації кожен міг розраховувати на заступництво і милість Божої Матері. Християни всього світу в хвилини особливої тривоги чи радості, під час прийняття важливих рішень чи з проханням про зцілення від важких хвороб звертаються з молитвами до Богородиці. Від Неї вони очікують розуміння, підтримки і допомоги. Щира молитва, слова від самого серця не залишаються без відповіді.
Ікони Пресвятої Діви є в кожному храмі на теренах України. Деякі з них прославилися чудесами, що ще більше укріплюють Віру в людських душах. В червні православна Церква вшановує три визначні образи Матері Божої з дивовижними історіями набуття.
Ікона Божої Матері “Непорушна стіна”
На День Всіх Святих припадає і святкування ікони Богородиці “Непорушна стіна”.
Величне мозаїчне зображення Цариці Небесної на стіні над головним вівтарем Софіївського собору в Києві, побудованого за наказом Ярослава Мудрого, вже десяте сторіччя стоїть без жодного ушкодження, незважаючи на бурхливі історичні події. Багато разів Київ намагалися зруйнувати. Образ Божої Матері пережив і часи навали дикої татарської орди, і безліч війн Середньовіччя, й суворі години другої світової.
Одинока фігура Богородиці у небесно-золотому вбранні зображена з піднятими вгору у молитві руками. Розкриті назовні долоні символізують захист усіх, за кого Вона молиться. Християни України вірять, що допоки існує “Непорушна стіна”, доти ніхто не зможе завдати шкоду Києву і нашій державі. До цієї ікони звертаються з молитвами про захист від природних стихій, підступних ворогів та нечистої сили. І Матір Божа завжди відповідаю Милістю.
Ікона Божої Матері “Пом’якшення злих сердець” (варіація “Семистрільна”)
В День Всіх Святих (перша неділя після П’ятидесятниці) християни східного обряду шанують один з небагатьох образів Богородиці, де Пречиста Діва зображена одна, “Пом’якшення злих сердець”. Іконографічний сюжет пов’язують з оповіданням святого євангеліста Луки про зустріч праведного старця Симеона Богоприїмця із Святим Сімейством у храмі на сороковий день після народження Ісуса. В західній традиції ця ікона має назву “Симеонове пророцтво”.
Взявши на руки Немовля, Симеон звернувся до Марії і предрік, що Їй Самій “зброя пройде скрізь душу і відкриються думки багатьох сердець”. На іконі зображена Божа Матір, серце якої пронизано сімома мечами: по три з кожного боку і один знизу. В число “сім” в Святому Писанні вкладалося значення “повноти”, в цьому випадку – повноти болю і страждання, які випали на долю Богородиці. У варіанті образу “Семистрільна” замість мечів зображені стріли, які можуть бути розташовані в тому порядку, що і мечі, або частіші: з одного боку три стріли, з іншого – чотири.
Набуттю ікони “Пом’якшення злих сердець” передувала історія селянина з невеличкого містечка поблизу Вологди. Потерпаючи від тяжкої хвороби, яку не змогли вилікувати лікарі, чоловік у розпачі звернувся з молитвою до Бога. Голос уві сні скерував його за зціленням до невеличкої сільської церкви Іоанна Богослова, де на дзвіниці була прихована чудодійна ікона. Церковні служителі скептично поставилися до слів селянина і двічі відмовляли йому в можливості піднятися на дзвіницю. Але, зважаючи на настирливість чоловіка та його безумовну віру в Чудо, на третій раз його прохання задовольнили. І дійсно, на сходах замість однієї з дощок ликом вниз лежав святий образ. Після молебню до Пресвятої Богородиці селянин позбувся своїх недуг.
У 1830 році образ Матері Божої “Пом’якшення злих сердець” (“Семистрільна”) став загально відомим після того, як за допомогою хресного ходу з іконою була зупинена епідемія холери у Вологді. В Україні оригінал святого образу християни мали можливість побачити у 2004 році у Чернігові. Шанування ікони також відбувається 15 лютого та 26 серпня.
Челнська ікона Божої Матері
В сьому неділю після Пасхи православні віддають данину шанування Челнській іконі Богородиці, про чудесну появу якої в Спасо-Челнському чоловічому монастирі поблизу міста Трубчевськ Орловської губернії збереглися перекази. В ніким не керованому човні проти течії Десни з’явився святий образ простому місцевому пастуху. Місцеві віряни хресним ходом з почестями перенесли ікону до свого храму. Про цю подію дізнався князь Трубчевський, який потерпав від тяжкої хвороби. Він наказав доставити себе до місця набуття образу Святої Діви, і через щирі й старанні молитви отримав зцілення. Вдячний князь побудував каплицю для ікони і сприяв створенню монастиря в цьому місці. Доля оригінального образу губиться після закриття монастиря у 1923 році, але список з чудотворної ікони залишився в Трубчевській церкві Стрітення Господнього.
Ікона Божої Матері “Достойно є”
980 рік вважають часом явлення образу “Достойно є”. Неподалік від Афонського Карейського монастиря, в одній із ч
исельних келій проживав старець із своїм послушником. Зазвичай по неділям він відправлявся на всенощне бдіння у храм, а послушник залишався вичитувати молитовне правило. В один з таких вечорів до келії завітав невідомий інок і приєднався до вичитування молитов і прославляючих Господа співів. Коли дійшла черга до молитви “Чесніша Херувимів” гість, стоячи на колінах перед образом Богородиці “Милуюча”, зауважив, що у них починають цю молитву з пісні “Достойно є…”. Поки лунав незвичайний спів, ікона засяяла незвичним світлом, а послушник розчулився і заплакав від таких сильних почуттів. Він попросив незнайомця записати слова дивовижною пісні, але у келії не знайшлось паперу або чогось іншого, придатного для записів. Тоді гість, назвавшийся Гавриїлом, став писати просто пальцем по каменю, який розплавився подібно воску.
Таким чином, безпосередня участь Архангела Гавриїла явила світу ще одну чудодійну ікону, яка по сей день знаходиться в соборному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в адміністративному центрі Афону – Кареї. А кам’яна плита з текстом пісні була перенесена до Константинополя. 24 червня християни вшановують святий образ Божої Матері “Достойно є” (Милуюча).
9 липня – день вшановування християнами Тихвінської ікони Божої Матері.
Церковні перекази стверджують, що це одне з прижиттєвих зображень Діви Марії, яке належить пензлю Святого Луки. Після написання святий образ був переданий учню Євангеліста Луки Феофілу в Антіохію, після смерті якого ікона була перенесена до Єрусалиму. Згодом, у V столітті, образ зайняв почесне місце у спеціально для нього збудованому Влахнерському храмі у Константинополі, де і знаходився до 1383 року, коли таємниче зник з церкви.
Історія повідомляє, що слід зниклої ікони знайдено на берегах Ладозького озера поблизу міста Тихвін. На місці її явлення було побудовано храм Успіння Пресвятої Богородиці, а через деякий час поряд облаштовано чоловічий монастир. На російських землях Тихвінський образ Богородиці став втіленням захисту від ворогів. Про це свідчить епізод про збереження від руйнування монастиря у 1613-1614 роках під час шведської навали. Під час другої світової війни ікона була вивезена в Німеччину, а вже звідти попала до Сполучених Штатів. Образ зберігався у Свято-Троїцькому Соборі Чикаго до 2004 року, коли й був повернутий у відбудований монастир у Тихвіні.
Існує безліч списків Тихвінської ікони. Один з найвідоміших знаходиться у Іллінському скиті на Афоні. Він має власну назву “Тихвінська сльозоточива ікона Божої Матері”, появі якій передували дивовижні події. Зимовим днем 17 лютого 1877 року ченці помітили сліди сльоз із очей Цариці Небесної, а одна сльоза скотилася вниз безпосередньо перед ними. Огляд ікони показав, що вона суха. Але ввечері монахи знову могли спостерігати сльози. В подальшому це диво пов’язали з початком російсько-турецької війни. З того часу сльозоточіння повторюється із року в рік в один і той же день – 17 лютого.
У 1905 році з метою збереження християнства у Західній України список з Тихвінської сльозоточивої ікони Божої Матері був переданий з гори Афон до Свято-Георгіївького храму у Львові. Священний Синод УПЦ у 1997 році, зібравши чисельні свідчення про чудодійні події від цього образу, визнав львівську копію чудотворною. До ікони звертаються з молитвами про зцілення хворих і захист малих діточок.
Псковсько-Печерська ікона Божої Матері “Розчулення” (рос. “Умиление”)
Знамениту своїми чисельними чудесними зціленнями ікону Богородиці “Розчулення” приписують пензлю ієромонаха Арсенія Хитроша. Вона являє собою список знаменитого Володимирського (Вишгородського) образа Пресвятої Діви і датується 1521 роком. Псковськими купцями Василем і Феодором ікона була доставлена в Печерську обітель. І вже з 1524 року слава про чудесні зцілення тих, хто звертався до неї з молитвами, шириться серед жителів Пскова і Великого Новгорода. Особливу милість отримують сліпці. Ще однією дивиною стало те, що щира молитва іновірців з далеких земель до Псковсько-Печерського образу Божої Матері “Розчулення” також приводило до позбавлення від тяжких хвороб.
Ця видатна ікона стала берегинею Пскова і неодноразово захищала місто від вторгнення ворожого війська. В історії залишився факт про порятунок міста від облоги польських вояків під керівництвом короля Стефана Баторія у 1581 році. На згадку про цю подію образ прикрасили коштовним камінням і перлами. Пізніше, у 1812 році, дякуючи заступництву чудотворної ікони, було звільнено місто Полоцьк від французької армії Наполеона.
Церква вшановує ікону Божої Матері Псковсько-Печерську “Розчулення” 3 червня, 6 липня, 8 вересня, 20 жовтня та в сьому неділя після Великодня.
Читайте також Ікони Божої матері, частина 1