Статті в категорії ‘Релігія і суспільство’

Святителя Петра Могили, митрополита Київського і Галицького та всієї Руси

Святитель Петро Могила

Постать київського митрополита Петра Могили (1596-1647), визначного церковного й культурного діяча, нащадка молдавської княжої династії, спорідненого з українськими і польськими аристократичними родами, визначного теолога, реформатора, вченого та організатора українського вищого шкільництва. Виховувався в Україні під керівництвом учителів Львівської братської школи, високу освіту одержав в західній Європі, де студіював теологію. Як архімандрита Києво-Печерської лаври (з 1627 р.) висвячено його на єпископа у Львові і після 14-ти років діяльності на становищі київського митрополита залишив він по собі знамениті досягнення. Його діяльність охоплює всі сторінки церковного й культурного життя і цей час можна б назвати Могилянською добою. Ще як архімандрит Києво-Печерського монастиря у 1629 р. він склав «Літургіаріон або Служебник», з усіх дотепер найдокладніший, а в ньому подано текст літургії та інших молитов та обрядових звичаїв властивих тільки українській Церкві. Він разом з […]

Читати

Преподобна Меланія Римлянка

Прерлдобна Меланія Римлянка

13 січня — день пам’яті преподобної Меланії Римлянки. Отримала ім’я на честь своєї бабки Меланії Старшої. Преподобна Меланія молодша, перша зі знатних римлянок з юних років линула до Христа, та жадала тілесної непорочності й уражена Божественною любов’ю, народилася в християнській родині. Батьки її — люди знамениті і багаті — бачили в дочці спадкоємицю й продовжувачку роду. У 397 році Меланія проти своєї волі була видана заміж за знатного юнака Пініана. Меланія просила чоловіка жити у непороч ності, але він захотів мати дітей. Скоро свята народила дівчинку, яку молоді батьки посвятили Богу. Пізніше вона народила хлопчика, який після хрещення відійшов до Господа. Бачачи страждання дружини, блаженний Пініан просив Бога зберегти їй життя і дав обітницю жити у непорочності. Незадовго померла і їх дочка. Батьки противились бажанню дітей жити у непорочності, але, […]

Читати

Преподобний Нестор Літописець

Преподобний Нестор Літописець. Реконструкція по черепу С. О. Нікітіна

Народився не раніше, ніж 1056. Після смерті Феодосія прийшов до монастиря, ігуменом якого був Стефан, що прийняв Нестора, постриг його (1074-1075) й вивів на диякона. Нестор славив і возвеличував Бога «в тілесі своїм і в душі своїй». З роками чесноти його зростали, але ченцеві хотілося звільнитися тілесної плоті і досягти абсолютної духовності, аби стати істинним достойником Божим. Справою життя Нестора стала книжна справа, складання літописів. «Велика буває користь від учення книжного,— говорив він, — книги наказують і вчать нас шляху до розкаяння, бо від книжних слів набираємося мудрості й стриманості… Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами». Преподобний Нестор мав знання з історії, літератури, грецької мови та богослов’я і справедливо вважався найосвіченішою людиною Київської Русі кінця XI — початку XII століття. Окрім богословських знань, мав виняткові здібності […]

Читати

Казанська iкона Божої Матері

Казанська ікона Божої матері

Двадцять перше липня – день вшанування ікони Казанської Божої Матері. У 1579 в Казані дев’ятирічній доньці стрільця Данила Онучина Матроні з’явилася в сонному видінні Божа Матір і повеліла дістати Її ікону, зариту в землю ще при пануванні мусульман таємними сповідниками Православ’я. На слова дівчинки не звернули уваги. Тричі була Богородиця і вказувала місце, де схована чудотворна ікона. Нарешті, Матрона зі своєю матір’ю стали копати землю у вказаному місці і знайшли святу ікону. На місце чудесного набуття прибув на чолі духовенства архієпископ Єремія і переніс святий образ до найближчого храму в ім’я святителя Миколая, звідки, після молебню, перенесли його з Хресним ходом в Благовіщенський собор – перший православний храм міста Казані, споруджений Іваном Грозним. Під час ходи отримали зцілення два сліпці – Йосиф і Микита. Список з ікони, явленої в Казані, […]

Читати

Свята Велика Княгиня Анастасія Київська

Преподобна Анастасія Київська

З кожною істинно віруючою людиною за життя відбувається кілька чудесних випадків, пов’язаних із церквою загалом або з деякими святими. Для мене черговим таким випадком було незаплановане потрапляння до мощей святої Анастасії Київської саме в день її пам’яті у 2013-му році. В ніч із четверга на п’ятницю мене мучала думка, що не потрапив на недільне богослужіння і що є духовна потреба сходити в церкву. Першою думкою була з’їздити до Лаври де саме цей час перебувають мощі Георгія Побідоносця. А другою, що коли я був в Києво-Покровському монастирі там багато йшлося про святу Анастасію Київську і що я нічого про нею не знаю. З цією думкою я швидко заснув. Прокинувся я майже в 4:30 ранку і стало ясно, що години 4 про сон немає бути мови.  З’явилась думка, що варто поїхати потаксувати, […]

Читати

Іверська ікона Божої матері

Іверська ікона Божої матері

25 лютого, 26 жовтня і в вівторок Світлого тижня вшановуємо Небесну Царицю заради Її ікони, яка іменується Іверською. Історія цієї ікони почалася у ІХ столітті в невеликому поселенні поблизу міста Нікеї за часів царювання імператора-іконоборця Феофіла (829 – 842 рр.). Одна благочестива жінка, вдова, що жила разом із своїм сином, зберігала вдома заповітний образ Божої Матері. Сталося, що про її духовний скарб стало відомо. Часи іконоборства були позначені зневажливим ставленням до священних зображень. Навіть більше того, за зберігання і вшанування ікон людину могли піддати жорстоким покаранням. Образи угодників Божих відбирали у віруючих, забирали із храмів, показово знищували, демонструючи зневагу, плюндрування святині. Але якщо християнська душа бачачи милість Божу до себе через благословення від ікони, твердо вірила у те, що поклоняється не рукотворному образу, не витвору людських рук, а Бога шанує, то […]

Читати

Преподобні Іов і Феодосій Манявські

Іов та Феодосій Манявські

Схимонах Іов (Іоанн Княгиницький) народився в побожній православній родині в м. Тисмениці. Він вивчав Божий закон і світські «науки в Унівському монастирі, а згодом — у заснованій благочестивим князем Костянтином Острозькій академії, де швидко став учителем. Промислом Божим і повелінням князя Костянтина він із княжою милостинею прийшов на Святу гору Афон, де, побачивши аскетичне життя афонських старців, прийняв рішення стати ченцем. Повернувшись на короткий час додому та роздавши все своє майно убогим, Іов знову прийшов на Афон, де прийняв чернечий постриг з іменем Ієзекиїл. Протягом дванадцяти років він здійснював чернечий подвиг на Святій Афонській горі, де Господь звів його з подвижником з України Іоанном Вишенським. Обидва вони відзначалися вченістю, ревністю в православній вірі й суворим аскетичним життям. Почувши про укладення Берестейської унії та про зраду православної віри багатьма єпископами на […]

Читати

Неділя Святих отців Першого Вселенського Собору

Перший Вселенський собор

День Святих отців Першого Вселенського Собору шанується в сьому неділю після Великодня.   В червні 325 року в місті Нікея (сучасний Ізник в Туреччині) імператором Костянтином Великим був скликаний перший в історії християнства Собор, що тривав більше двох місяців. Він зібрав 318 єпископів з усього світу, серед яких були присутні Св. Миколай Чудотворець, Яків єпископ Низибійський, Святий Спиридон, також значна кількість пресвітерів і дияконів. Папу Сільвестра представляли два легати. Метою Собору було покласти край суперечці між єпископом Олександром і священиком Арієм з Олександрії.   Основою єретичного вчення Арія, яке швидко поширювалося і знаходило багато прихильників, стало заперечення сприйняття Ісуса як Сина Божого. Арій стверджував, що Ісус таке ж творіння господа як і людина, але більш досконале, що лише силою волі своєї і правильністю вчинків Він зміг досягти неосяжних вершин і […]

Читати

Сім Вселенських Соборів

Вселенські Собори – зібрання предстоятелів і представників усіх Помісних Церков , що скликаються для позбавлення влади єресей і затвердження істин

Вселенські Собори – зібрання предстоятелів і представників усіх Помісних Церков , що скликаються для позбавлення влади єресей і затвердження істин віровчення , для встановлення правил , обов’язкових у всій Церкві, і для вирішення питань, що мають загальноцерковну важливість. На цих Соборах були присутні голови помісних Церков чи їх офіційні представники , а також весь єпископат, який представляв свої єпархії . Догматичні та канонічні рішення Вселенських Соборів визнаються обов’язковими для всієї Церкви. Для засвоєння Собором статусу «Вселенський» необхідна рецепція, тобто перевірка часом, і прийняття його постанов усіма помісними Церквами. Траплялося, що під жорстким тиском імператора або впливового єпископа учасники Соборів приймали рішення, що суперечать євангельській істині і церковному Переданню, з часом такі Собори Церквою відкидалися . Вселенський Собор є єдиним верховним авторитетом у вселенської Православної Церкви з питань віровчення і законодавства […]

Читати

Радониця – радість воскресіння померлих

Радониця

У вівторок другої седмиці по Пасці Православна Церква встановила поминання покійних. В народі цей день називають Проводами, або Радоницею. За місцевими звичаями в Українській Церкві Проводи можуть відбуватись на Світлому тижні чи на Фомину неділю. Цього дня християни ніби розділяють пасхальну радість воскресіння Спасителя з членами Церкви, що вже залишили цей світ. За свідченням святителя Іоанна Златоуста (IV ст.), це свято відзначалося на християнських кладовищах вже в давнину. Етимологічно слово “радониця” сходить до слів “рід” і “радість”, причому особливе місце Радониці в річному крузі церковних свят – відразу після Світлого пасхального тижня – ніби зобов’язує християн не тужити і не нарікати з приводу смерті близьких, а навпаки, радіти їх народженню в інше життя – життя вічне. Перемога над смертю, отримана смертю і воскресінням Христа, витісняє смуток про тимчасову розлуку з рідними. […]

Читати

Сторінка 1 з 212