Другий Вселенський Собор був скликаний у 381 р. , в Константинополі, при імператорі Феодосії Великому.
Скликаний цей Собор був проти лжевчення колишнього аріанського єпископа константинопольського Македонія, який відкидав Божество третьої Особи Св. Трійці, Святого Духа; він вчив, що Дух Святий не є Богом, і називав Його творінням або Створено силою і при тому такою, яка служила Богу Отцю і Богу Сину так як Ангели.
На Соборі були присутні 150 єпископів, серед яких були: Григорій Богослов (він був головою Собору ), Григорій Ніський , Мелетій Антіохійський , Амфілохій Іконійський, Кирило Єрусалимський та інші.
На Соборі єресь Македонія була засуджена і відкинута. Собор затвердив догмат про рівність і єдиносущності Бога Духа Святого з Богом Отцем і Богом Сином.
Собор також доповнив Нікейський Символ Віри п’ятьма тезами, в яких викладається вчення: про Святого Духа, про Церкву, про таїнства, про воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Таким чином склався Нікеоцаргородський Символ Віри, яким і керується Церква всі часи.